ЛАШКАРЬ[В Вадим Євгенович (07.10.1903—01.12.1974) — фізик. Академік АН УРСР (1945). Н. в м. Київ. 1924 закінчив Київ. ін-т нар. освіти. 1924—27 —аспірант, викладач Київ. н.-д. кафедри фізики. Від 1928 працював у Ленінгр. фізико-тех. ін-ті, 1930 очолював там відділ рентгенівської та електронної оптики, а з 1933 — лабораторію дифракції електронів. Цього ж року опублікував монографію «Дифракция электронов». За результатами отриманих ним досліджень 1935 йому без захисту дисисертації присудили вчений ступінь д-ра фіз.мат. наук. У лютому 1935 був заарештований за «участие в к/р группе мистического толка», а в липні цього ж року засуджений на 5 років заслання до м. Архангельськ (РФ; реабілітований 15 липня 1957). 1935—39 — працював зав. кафедри Архангельського мед. ін-ту. Від 1939 — зав. відділом напівпровідників Ін-ту фізики АН УРСР. У 1941 експериментально відкрив p-n перехід у закисі міді. У роки війни Німеччини з СРСР (див. Друга світова війна) разом з Ін-том фізики АН УРСР був евакуйований до м. Уфа (РФ).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАШКАРЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
