ЛАМАНСЬКИЙ Володимир Іванович (26.06.1833—19.11.1914) — рос. історик, славіст, геополітик і філософ. Академік Петерб. АН (1900). Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї службовця мін-ва фінансів, дворянина. Здобув освіту в 1й Петерб. г-зії та на історико-філол. ф-ті Петерб. ун-ту, який закінчив 1854. Учень акад. І.Срезневського. 1859 опублікував магістерську дис. «О славянах в Малой Азии, Африке и Испании», яка привернула увагу багатьох провідних науковців. Зокрема, М.Костомаров відгукнувся на неї рецензією, надрукованою в ж. «Архив исторических и практических сведений, относящихся до России» (1859, № 5). 1862—64 здійснив подорож слов’ян. землями, її результатом стала серія публікацій, серед яких: «Сербия и южно-славянские провинции Австрии»; «Национальности итальянская и славянская в политическом и культур-
ном отношениях» (1864). Л. обирав теми для своїх праць переважно не в межах історії якогонебудь одного народу, а в слов’янстві, яке розумів як єдиний, цілісний організм. Осн. ідеї його славістичних студій пов’язані з критикою існуючих в західноєвроп. науці думок про слов’ян та висуненням теорії двох відмінних за реліг., громадян. і моральним характером світів — греко-слов’янського і романогерманського. В одній з канонічних праць «Три мира АзийскоЕвропейского материка» (1892) він розвинув вчення стосовно трьох світів культ. людства — азійського, германо-романського і греко-слов’янського, що мали геогр., етногр. і культ. основи самостійного буття, при певній, проте, близькості двох останніх світів порівняно з першим. Від 1865 — зав. кафедри Петербурзького університету. 1871 захистив докторську дис. на тему: «Об историческом изучении греко-славянского мира в Европе», підготовлену на багатому фактичному матеріалі про роль слов’ян в західноєвроп. к-рі. Від 1871 — професор Петербурзького ун-ту. Від 1872 викладав у Петерб. духовній академії, займав там кафедри рос. і церковнослов’ян. мов й історії рос. літератури. 1890 заснував етногр. ж. «Живая старина» і був (до 1900) його редактором. 1890—1900 читав у академії Генерального штабу лекції про сучасне становище слов’ян. Продовжував дослідження в галузі історії, філології, палеографії й етнографії слов’ян. Створив петерб. школу славістів («школа Ламанського»). В цілому опублікував бл. 400 праць. Приділяв увагу висвітленню життя і творчості відомих учених, серед яких М.Ломоносов, І.Срезневський, Й.Добровський, П.Шафарик та ін. Був одним з кер. багатотомного вид. «Россия. Полное географическое описание нашего Отечества» (1899—1914). П. у м. Петроград (нині м. С.-Петербург). Похований у Свято-Троїцькій Олександро-Невській лаврі (могила, однак, не збереглася). Тв.: О некоторых славянских рукописях в Белграде, Загребе и Вене, с филологическими и историческими примечаниями. СПб., 1864; Об историческом изучении греко-славянско-
35 ЛАМАНСЬКИЙ
В.І. Ламанський.
36 ЛАМБЕРТ
го мира в Европе. СПб., 1871; Видные деятели западнославянской образованности в ХV—ХVII веках. «Славянский сборник», № 1, 1875; Новейшие памятники древнечешского языка. «Журнал Министерства народного просвещения», 1879, № 1—4, 8; 1880, № 6; Древнеславянский церковный язык. «Известия» II Отделения Академии наук, 1901, VI, 4; Славянское Житие Кирилла, как религиозно-эпическое произведение и исторический источник. «Журнал Министерства народного просвещения», 1903, № 3—7; 1904, № 1, 4; Пг., 1915. Літ.: Драганов П.Д. Библиография учено-литературных трудов В.И. Ламанского и материалов для его биографии. В кн.: Новый сборник статей по славяноведению. СПб., 1905; Шахматов А.А. В.И. Ламанский. Пг., 1914; Очерки истории исторической науки в СССР, т. 2. М., 1960; Саприкина О.В. Академик В.И. Ламанский: «Патриарх русского славяноведения». «Новый исторический вестник», 2001, № 2. Ю.А. Пінчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАМАНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
