ЛАДАН Павло Степанович (псевдоніми — Недобитий, П.Нетяга, П.Сіромаха; 29.02.1892—27.04. 1933) — активний учасник революц. руху, видавець і газетяр. Н. в с. Улашківці (нині село Чортківського р-ну Терноп. обл.) в заможній сел. родині. Закінчив Бучацьку г-зію. Щоб уникнути військ. служби й «побачити світ», у березні 1910 емігрував до Канади. Деякий час працював там чорноробом на буд-ві залізниці. У серпні 1910 в Едмонтоні вступив до Укр. федерації (секції) Соціал-демократ. партії Канади, співробітничав з революц. емігрантською газ. «Робочий на-
род». 1915 переїхав до США, влаштувався там робітником на автомобільному з-ді в Детройті, згодом перебрався до Клівленда, брав активну участь у діяльності Укр. федерації Соціаліст. партії Америки (УФСПА), був секретарем бюро УФСПА й ред. її газ. «Робітник». У серпні 1918 переїхав до Нью-Йорка, оскільки туди через поліційні репресії й заборону друкуватися в Клівленді було перенесене видання «Робітника». Був делегатом 1-го з’їзду Комуніст. партії Америки (вересень 1919), а після з’їзду — секретарем Укр. федерації Комуніст. партії Америки (УФКПА) й редактором її центр. органу — газ. «Комуністичний світ» (1919—20). Коли це видання заборонили, а його редактора засудили до 5-ти років ув’язнення, Л., рятуючись від арешту, виїхав до Європи й транзитом через Берлін (Німеччина) прибув до Харкова. 1921—23 офіційно був співробітником Повноважного представництва УСРР в Польщі (на той час це представництво очолював О.Шумський), зав. консульським відділом Повноважного представництва УСРР в Німеччині й одночасно (неофіційно) працював у Закордонному бюро допомоги Комуніст. партії Сх. Галичини (див. Комуністична партія Західної України) у Празі (Чехословаччина), Відні й Берліні. Очолював українсько-амер. видавниче т-во «Космос» (1922—24), а також був причетний до роботи із забезпечення видання радянофільського час. «Нова громада» (1923—24), що за редакцією С.Вітика виходив у Відні. Від квітня 1923 — член редколегії журналу КПЗУ «Наша правда». У квітні 1924 на 5-й конференції КПЗУ обраний членом ЦК КПЗУ; у червні—липні того ж року — делегат 5-го конгресу Інтернаціоналу Комуністичного, на якому його обрали канд. у члени Виконкому Комінтерну, представником КПЗУ в польс. секції Комінтерну, у грудні 1924 — членом Укр. комісії Виконкому Комінтерну. У березні 1925 був делегатом 3-го з’їзду Комуніст. партії Польщі, у жовтні того ж року — 2-го з’їзду КПЗУ. Улітку 1926 направлений до США й упродовж 1926—29 був членом бюро УФКПА. Одноча-
сно від кінця 1928 був негласним закордонним співробітником Іноз. відділу ОДПУ СРСР (кличка «Ігор»). У липні 1930 за рішенням політбюро ЦК КПЗУ відкликаний у розпорядження ЦК КПЗУ й кооптований до складу ЦК КПЗУ. Працював у Берліні в редакції центр. органу партії — ж. «Наша правда», згодом — в апараті секретаріату ЦК КПЗУ. Був пом. резидента по укр. лінії однієї з чекістських резидентур у Центральній Європі (Берлін). Під час розкрутки в УСРР сфабрикованої «справи» т. зв. Укр. нац. центру (див. «Українського національного центру» справа 1930—1932) допитувані у цій «справі» В.Дністренко та В.Коссак дали проти нього фальшиві свідчення. 1931 він був відкликаний до Москви й заарештований (18 вересня). Його звинуватили в: 1) проведенні з 1921 «активної розламницької роботи в лавах КПЗУ» й приналежності до Української військової організації; 2) підтримуванні сталих контактів з «розламівцями» в КПЗУ, активній участі в їхній «контрреволюційній роботі» та утаюванні цих фактів від Іноз. відділу ОДПУ СРСР упродовж 4-х років перебування на посаді відп. негласного співробітника цього відділу; 3) «саботуванні й зриві дорученої йому за кордоном серед українців роботи». Згідно з документами ОДПУ СРСР, Л. спершу визнав свою провину, але потім відмовився від своїх зізнань і надалі рішуче заперечував як власну належність до будь-яких «контрреволюційних організацій» (насамперед Укр. військ. орг-ції), так і інкриміновану йому «антирадянську діяльність». Суд. колегія ОДПУ СРСР 20 січня 1933 визнала Л. винним і засудила до смерті. Страчений у м. Москва. Військ. колегія Верховного суду СРСР 11 червня 1959 скасувала ухвалу ОДПУ СРСР від 20 січня 1933 й припинила справу щодо Л. «за відсутністю складу злочину». Літ.: Ярошенко А.Д. Визначний діяч КПЗУ: До 70-річчя з дня народження П.С. Ладана. «УІЖ», 1962, № 1; За правильне висвітлення історії Комуністичної партії Західної України. «Комуніст України», 1963, № 8; Radziejowski J. Komunistyczna partia
Zachodniej Ukrainy 1919—1929: W=zlowe problemy ideologiczne. Krak\w, 1976; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989; Вєдєнєєв Д. Доля розвідника у контексті національної драми: [П.С. Ладан]. «Вечірній Київ», 1996, 19 листопада; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931—1934). К., 1999; Рубльов О.С., Синицький П.Е. До історії вітчизняного совєтофільства початку 1920-х років: співробітництво Н.Суровцової у часописі «Нова Громада» (1923—1924). «Проблеми історії України XIХ — початку ХХ ст.», 2007, вип. 13. О.С. Рубльов.
лися. Інші під проводом А.Дмитрієва продовжували захищатися. Проте й вони 19 (9) серпня склали зброю (є дані, що це сталося 22 (12) серпня). Розлючені великими втратами, турки всіх дорослих забрали в неволю, дітей вирізали, а місто спалили. Літ.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 11—12. СПб., 1879—1882; Костомаров Н.И. Руина. В кн.: Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования, т. 15. СПб., 1905; Літопис Самовидця. К., 1971; Величко С. Літопис, т. 2. К., 1991; Степанков В.С. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672— 1676 рр. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму: Збірник наукових праць. К., 1991; Крикун М. Між війною і радою: Козацтво Правобережної України в другій половині ХVII — на початку ХVIII століття: Статті і матеріали. К., 2006. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАДАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
