ЛАВРОВСЬКИЙ Петро Олексійович (12.04(31.03), за ін. даними, 25(13).05.1827—12.03(28.02). 1886) — учений, педагог, публіцист, сановник. Чл.-кор. Імператорської АН (1856). Брат М.Лавровського, брат у перших І.Вишнеградського. Н. в с. Видропузьк Новоторзького пов. Тверської губ. (нині село Тверської обл., РФ) в сім’ї протоієрея (був наймолодшим з 19-ти дітей). Початкову освіту здобув удома. 1841 закінчив повітове духовне уч-ще в м. Торжок (нині місто Тверської обл., РФ). 1842—51 навч. в м. Санкт-Петербург, закінчив Гол. пед. ін-т із золотою медаллю за студентську працю про Реймське Євангеліє (надрукована в збірнику «Опыты историко-филологических трудов студентов Главного педагогического института», 1851, т. 1).
Від осені 1851, за рекомендацією І.Срезневського, займав кафедру слов’ян. наріч Харків. унту (нині Харківський національний університет). Вивчав літописні матеріали, аналізував лексичні явища. За результатами досліджень 1852 захистив магістерську дисертацію «О языке северных русских летописей» (С.-Петербург, 1852). 1853 в статті «Замечания об особенностях словообразования и значения слов в древнем русском языке» («Известия Императорской Академии наук по отделению русского языка и словесности», т. 2) обґрунтував необхідність укладання істор. словника давньорус. мови. Обстоював тезу про мовну спільність сх. слов’ян до 13 ст. Публікувався в ж. «Москвитянин» («Несколько слов о значении и происхождении слова “кметъ”», 1853, «Об обряде пострижения у древних славян», 1855). 1855 захистив докторську дис. «Исследование о летописи Якимовской» (опубл. в 1-му випуску 2-ї книги «Ученые записки Второго отделения Императорской Академии наук». С.-Петербург, 1856). Серед його учнів були О.Потебня та М.Сумцов. 1858 у С.-Петербурзі надрукував працю «Замечания об этимологических особенностях старинного языка польского». На доказ самостійності української мови в місячнику «Журнал Министерства народного просвещения» опублікував начерк «Обзор замечательных особенностей наречия малорусского сравнительно с великорусским и другими славянскими наречиями» (1859, № 6; цю ж тему дещо пізніше — 1863 — розвинув у статті «О некоторых фонетических и грамматических особенностях южнорусского (малорусского) языка, не сходных с великорусским и польским»). Надалі репрезентував у цьому виданні чимало різноманітних розвідок. 1859—60 мав зарубіжне наук. відрядження, працював, зокрема, у Празі (нині столиця Чехії), Відні, Парижі (Франція), відвідав Галичину. Зустрічався, а потім листувався з О.Пипіним. Мандрівні нариси та спогади подавав до тижневика «День», журналів «Русское слово», «Русский вестник» та ін. 1860 в час. «Чтения в Императорском Обществе исто-
рии и древностей российских при Московском университете» вмістив із власною передмовою «Житие царя Лазара: По списку XVII века в Библиотеке Общества сербской словесности в Белграде». 31 (19) березня 1861 прочитав публічну лекцію в залі Харків. дворянських зборів на літературно-муз. вечорі, організованому гуртком місц. студентів з метою зібрання коштів для матеріальної підтримки родичів Т.Шевченка. Цього року виступив у «Основі» із полемічними нотатками «Критические замечания о малорусском наречии», «Ответ на письма г. Максимовича к г. Погодину» та «По вопросу о южнорусском языке». Надрукував кореспонденції «Похороны В.В. Ганки» і «Южнорусский элемент в Австрии» в газ. «Санкт-Петербургские ведомости». На урочистих зборах Харків. ун-ту 11 вересня (30 серпня) 1861 виголосив промову «В воспоминание о Ганке и Шафарике». У 1861/62 навч. році читав у Харкові університетський курс історії та літератури чеського народу, наступного року — курс історії польс. народу. 1862—65 у харків. час. «Духовный вестник» оприлюднив матеріали «Известие о состоянии униатской церкви у русских в Галиции», «Славянская церковь и римско-католический пропагандизм», «Св. Кирилл и Мефодий как православные проповедники и учители у западных славян в связи с современною им историею церковных несогласий между Востоком и Западом» (удостоєний академічної Уваровської премії), «Известия о церковных делах у славян австрийских». У 1865/66 навч. році викладав історію сербського народу та сербської літератури (згодом склав «Сербско-русский словарь». С.Петербург, 1870). У різні роки написав: огляд «Описание семи рукописей Императорской Санкт-Петербургской Публичной библиотеки» (Москва, 1858), етногр. монографію «Исследование о мифических верованиях у славян в “облако” и “дождь” в связи с другими подобными же верованиями у древних родственных народов» (С.-Петербург, 1862), рецензії «Записка о втором изда-
нии первой части исторической грамматики Ф.И. Буслаева. Москва, 1863» (у книзі «Приложение к VIII-му тому “Записок Императорской Академии наук”, № 3». СПб., 1865), «Разбор исследования А.А. Потебни “О мифическом значении некоторых поверий и обрядов”» («Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1866, кн. 2), «Разбор сочинения гг. А.Н. Пыпина и В.Д. Спасовича “Обзор истории славянских литератур”» (у книзі «Отчет о девятом присуждении наград графа Уварова». СПб., б/г), трактат «Коренное значение в названиях родства у славян» («Записки Императорской Академии наук», 1867, кн. 1), нариси «Присоединение чешского католического семейства к православию» («Харьковские губернские ведомости», 1868), «Черногория и черногорцы» («Беседа», С.-Петербург, 1871, № 11), «Этнографический очерк кашубов» («Филологические записки», Воронеж, 1873, вип. 5) та ін. 1869 за рекомендацією І.Аксакова й рос. славіста О.Гільфердинга призначений ректором новоствореного (у дусі русифікаторської політики петерб. уряду) Варшавського ун-ту. До 1872 займав цю посаду, 1873—74 виконував окремі урядові доручення. 1875 став першим попечителем Оренбурзького учбового округу. 1880 переведений на кураторство до Одеси — опікуватися Новорос. учбовим округом. Опублікував «Русско-сербский словарь» (С.-Петербург, 1880). 1885 взявши відставку, був включений до числа членів ради міністра нар. освіти. П. у м. С.-Петербург. Посмертно вийшли друком його листи, адресовані О.Бодянському («Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1887). Праці: Письмо к редактору о южных славянах. «Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук», 1859—60, т. 8; Трехмесячное путешествие по южным краям Австрии. «Русское слово», 1860, № 5—6; Те саме, 1861, № 1; Лекция, читанная профессором Лавровским в Харьковском университете 18 января
17 ЛАВРОВСЬКИЙ
18 ЛАВРСЬКА
1861 года [СПб., 1861]; О русских в Галиции. «День», 1861, № 3—6; Направление современной народности словенов. «Русский вестник», 1861, № 18; Восточный вопрос. К., 1866; Из путевых заметок в славянских землях. «Русский архив», 1866; Поездка во внутреннюю Чехию весною 1860 г. В кн.: Утро. М., 1868; Связи древней России с славянским миром. «Москва», 1868, 30—31 июля; Итальянская легенда о жизни святого Кирилла и открытии им мощей святого Климента. «Журнал Министерства народного просвещения», 1886, кн. 7, 8. Літ.: [Чернышевский Н.Г.] Исследование о летописи Якимовской. Составил П.А. Лавровский. СПб., 1855. «Современник», 1855, № 8; Отчет о седьмом присуждении премии графа Уварова. СПб., 1864; Бычков А.Ф. П.А. Лавровский. «Журнал Министерства народного просвещения», 1886, № 4; Языков Д.Д. Ученые труды П.А. Лавровского. «Исторический вестник», 1886, кн. 7; Те саме, 1889, кн. 12; Титов А. Письма Петра Алексеевича Лавровского к Осипу Максимовичу Бодянскому, 1851—1876. «Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1887, кн. 1; Кочубинский А.А. Памяти Петра Алексеевича Лавровского. «Записки Императорского Одесского общества истории и древностей», 1889, т. 15; Халанский М.Г. Лавровский Петр Алексеевич. В кн.: Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905). Х., 1908; Сумцов Н.Ф. Вступление А.А. Потебни на ученое поприще и участие в этом М.С. Дринова. Х., 1908; Грот К.Я. Братья П.А. и Н.А. Лавровские как деятели науки и просвещения. «Известия по русскому языку и словесности Академии наук», 1929, т. 2; Бухбіндер Н. Два листи П.О. Лавровського з Праги та Парижу 1860 р. «Україна», 1930, № 9; Іофанов Д.М. Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка. К., 1957; Гудков В.П. Лавровский Петр Алексеевич. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Гурьева Е.И., Смирнов С.В. Вопросы русского и славянского языкознания в трудах П.А. Лавровского. В кн.: Из истории славяноведения в России: Труды по русской и славянской филологии. Тарту, 1983; Славяноведение в дореволюционной России: Изучение южных и западных славян. М., 1988; Шевченкознавство в Харківському університеті. Х., 1989; Журавлев В.К., Журавлев И.В. Книга П.А. Лавровского «Коренное значение в названиях родства у славян» и некоторые проблемы современного языкознания. В кн.: Лавровский П.А. Коренное значение в названиях родства у славян. М., 2005. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лавровський Петро Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
