КУЧІН Георгій Дмитрович (псевд. К.Оранський, К. Ор.; н. 1887 — п. невдовзі після 22.12.1937) — один із лідерів політ. й профспілкового руху в Росії та на Україні на поч. 20 ст. Син військовика (полковника), за освітою — юрист, літератор. Від 1905 — чл. Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1910—12 відбував заслання. Друкувався в меншовицьких журналах «Дело жизни», «Наша заря», газ. «Луч». Під час Першої світової війни воював у діючій армії, був артилер. офіцером (капітаном). Від 1915 входив до ОК меншовиків (з дорадчим голосом). До 1917 його тричі арештовували. Після Лютневої революції 1917 обраний членом, потім — головою армійського к-ту 12-ї армії і головою фронтового к-ту Північного фронту. 1917 входив до складу Всерос. ЦВК 1-го скликання, був делегований на Держ. нараду в Москві. Делегат Другого Всеросійського з’їзду рад 1917, голосував проти «більшовицької змови» і разом з ін. правими меншовиками залишив з’їзд. На Всерос. нараді РСДРП (трав. 1918) обраний чл. ЦК РСДРП. Від літа 1918 — секретар меншовицького к-ту по Центр. області Росії, редактор ж. «Новая заря». Один із організаторів руху уповноважених фабрик і заводів в Москві. У червні 1918 був заарештований і утримувався в ув’язненні до листоп. цього ж року. Від 1919 — в Україні. Був обраний товаришем голови київ. ради профспілок і чл. київ. к-ту меншовиків, пізніше — головою Центр. бюро профспілок України і чл. Гол. к-ту партії меншовиків в Україні. 1920 очолив профспілку рад. і торг. підпр-в. У берез. 1920 засуджений революц. трибуналом у «Київських меншовиків» справі до позбавлення політ. прав до кінця війни. Служив у Червоній армії (див. Радянська армія), учасник війни з Польщею 1920. Після
демобілізації — у Гол. к-ті РСДРП України. Весною 1921 заарештований у Харкові, в серп. — звільнений. У берез. 1922 знову заарештований та засланий до Туркестану, звідки прибув за викликом ЦК РСДРП до Москви, де очолив нелегальне Рос. бюро ЦК меншовиків. У квіт. 1924 нелегально виїхав за кордон: у Берліні (Німеччина) брав участь у розробці нової парт. програми, у Відні — в засіданні виконкому Робітн. соціаліст. інтернаціоналу. Після повернення до СРСР наприкінці 1924 заарештований ОДПУ СРСР і засуджений до 5 років ув’язнення, яке відбував у Свердловському, потім Ярославському політізоляторах. 1931 залучався по т. зв. меншовицькому процесу. 1932— 35 проживав в Ульяновську (нині місто в РФ). Останній раз заарештований 1935. Його прізвище — Кучін-Оранський — є у «сталінському списку» (підписаному Й.Сталіним та ін.) за 22 груд. 1937. Був страчений або загинув в ув’язненні. Реабілітований посмертно. Тв.: Добровольческая зубатовщина. Берлин, 1924. Літ.: Двинов Б. Записки о работе меньшевистской партии в России (1922—1924 гг.). В кн.: Двинов Б. От легальности к подполью (1921 — 1922). Stendford, 1968; Тиль Т.И. Социал-демократическое движение молодежи 1920-х годов. В кн.: Память: Исторический сборник, вып. 3. М., 1978; Париж, 1980; Розенталь И. Кучин Георгий Дмитриевич. В кн.: Политические партии России конец ХIХ — первая половина ХХ века: Энциклопедия. М., 1996; Меньшевики в большевистской России. 1922— 1924 гг. М., 2004. О.М. Мовчан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЧІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
