КУХАР Володимир Михайлович (псевд. — Р. Володимир; н. 21.02. 1920) — письменник, літ. критик, перекладач, концертно-камерний співак (тенор), музикознавець і педагог. Д-р філософії (1962). Член Нац. спілки письменників України (2002). Н. в м. Львів. 1939—41 (після входження Львова до складу УРСР і до початку окупації міста військами вермахту; див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) навч. у Львівському ун-ті та Львів. консерваторії. Від 1943 (і до 1945) продовжив навчання у Віденській консерваторії, водночас виступав із власними концертами у Львові, Відні, Зальцбурзі, Мюнхені, Гейдельберзі. У його репертуарі були твори М.В.Лисенка, К.Стеценка, Д.Січинського, Ф.-П.Шуберта, Л.ван Бетховена, Дж.Верді, Ж.Бізе та ін. 1956—58 відвідував лекції у Гейдельберзькому ун-ті. 1962 студіював укр. філологію в Українському вільному університеті. Цього ж року емігрував до США, став викладачем славістики та германістики в одному з коледжів Нью-Йорка, почав займатися літературною справою. 1964 опублікував зб. поезій «Палкі серця». Від 1966 (і до 1985) працював проф. ун-ту м. Гейз (штат Канзас, США).
Автор збірок поезій «Прапори думки» та «Височій, життя» (1970), нарисів «Простір і воля» (1972), драми «Сучасний вертеп» (1973), повістей «Прощавай, минуле» (1977) і «Андрій Первозванний» (1984), двотомного істор. роману «Нація на світанку» (1973, 1979), капітальних досліджень «Віденська Січ» (1994), «До джерел драматургії Лесі Українки» (2001), «Буття в літературі» (2002) та ін. Відомий також численними публіцистичними та музикознавчими статтями, а також перекладами («Поезія в перекладах», 1970). Творчість К. пройнята глибоким ліризмом, роздумами над долею України, філос. заглибленістю в питання життя і смерті. Наспівав компакт-диск з укр. нар. піснями та романсами. З 2000 видає у Вікторії (США) літ.-худож. журнал «Верховина». Літ.: Радіон С. Видатний син України. «Свобода», 1990, 12 лип.; Лисенко І. У розповні багатогранного таланту. «ЛУ», 1997, 28 серп. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кухар Володимир Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
