КУРЦЕВИЧІ (Курцевичі-Буремльські, Курцевичі-Булиги, Коріатовичі-Курцевичі) — князівський рід герба «Курч». Усупереч родовій легенді, за якою засновником фамілії був Коріят Гедимінович, К. насправді походили від його брата Наримунта. Онук Наримунта Гедиміновича — Костянтин Михайлович Ольшанський, Пінський, Биниський (р. н. невід. — п. бл. 1452) — був 1446—51 володимирським старостою (див. Староство), 1452 отримав привілей короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика на Буремль (Боремель, нині село Демидівського р-ну Рівнен. обл.) та ряд ін. сіл у Луцькому пов. Волинської землі. Його старший син — Федір Костянтинович (р. н. невід. — п. після 1464), успадкувавши Буремль, започаткував гілку, представники якої від назви батьківщини почали писатися Курцевичами-Буремльськими (Буремськими). Останнім представником цієї гілки був Андрій Андрійович К.-Буремльський, який помер 1619 у 19-літньому віці. Онуки молодшого Костянтинового сина — Василя Костянтиновича — в 1-й пол. 16 ст. започаткували ще дві гілки. Їх засновниками були королів. ротмістр Василь Іванович К.-Булига
(р. н. невід. — п. 1555) та володимирський повітовий суддя Михайло Іванович (р. н. невід. — п. після 1583). Нащадки обох братів у 2-й пол. 16 — на поч. 17 ст. були на службі в представників потужного князівського роду Острозьких. Так, син Василя — Дмитро Васильович (р. н. невід. — п. 1596) — був білоцерківським, а онук — Іван Дмитрович — черкас. і білоцерківським підстаростою кн. Януша Острозького. Батько князя Януша — Василь-Костянтин Острозький — та брат — Костянтин, які в різний час обіймали уряд володимирського старости, а отже, на власний розсуд формували штат місц. гродського суду з числа своїх слуг та клієнтів, призначали на ключові місця в ньому дітей Михайла Івановича К.: Олександра (р. н. невід. — п. після 1585; підстароста 1578—85), Костянтина (р. н. невід. — п. 1586; підстароста 1581—83, писар 1584—86) та Федора (р. н. невід. — п. після 1598; підстароста 1584, суддя 1584—88). Найвідоміший представник роду К. — Йосиф (у чернецтві Ієзекіль; див. Й.Курцевич, 1589— 1642). Його традиційно пов’язують зі згаданим вище черкаським та білоцерківським намісником Іваном Дмитровичем К. Проте існує ще одна версія, за якою він був сином не Дмитра К.-Булиги, а його двоюрідного брата — володимирського гродського писаря Костянтина Михайловича К. Згідно з сучасними дослідженнями, гілка К., заснована володимирським суддею Михайлом Івановичем, вгасла в 1-й пол. 17 ст. Рід продовжили ті нащадки Василя Івановича К.-Булиги, які від 1620-х рр. почали іменуватися КоріатовичамиКурцевичами. Літ.: Wolff J. Kniaziowie litewskoruscy od koЅca czternastego wieku. Warszawa, 1895; Харлампович К.В. Иосиф Курцевич. Почаев, 1900; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Герасименко В. Родовід князів Курцевичів. В кн.: Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. Біла Церква, 2000; Його ж. Доповнення до родоводу князів Курцевичів. Там само, 2001; Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 25, 26. І.А. Тесленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРЦЕВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
