КУРОНЬ Яцек (KuroЅ Jacek; 03.03.1934—17.06.2004) — польс. політ. діяч, один з керівників антикомуніст. опозиції. Н. в м. Львів у польс. робітн. родині з великими традиціями революц. боротьби (його батько, за словами самого К., був соціалістом у третьому поколінні). Мав велику рідню серед українців. У роки Другої світової війни, коли йому було 10 років, разом з батьком брав участь у підпільній боротьбі Армії Крайової у Львові, рятував єврейс. сім’ї від знищення. «Мій батько, — згадував К., — вимагав від мене лише одного — відваги. Він вважав, що елементарним обов’язком кожної людини є боротьба. Вимагав, щоб я завжди мав власну думку і вмів її відстояти. Хвалив мене, коли я не погоджувався й опирався йому. Пояснив мені також, що лише випадок визначає національну свідомість». Наприкінці війни його родина переїхала до Варшави. Там він закінчив істор. ф-т Варшавського ун-ту і залишився
в ньому працювати викладачем. Був активістом Соціаліст. союзу молоді. Після 8-го пленуму ЦК Польс. об’єднаної робітн. партії (ПОРП; жовт. 1956), який започаткував безкомпромісну боротьбу зі сталінщиною, став чл. цієї партії. Від осені 1962 разом з К.Модзелєвським очолив політ. дискусійний клуб, що почав діяти у Варшавському ун-ті під патронатом Соціаліст. союзу молоді. Невдовзі діяльність клубу була заборонена властями. Тим часом К. у співавторстві з К.Модзелєвським за підсумками роботи клубу підготував «Програмний маніфест» — документ (на 128 сторінок), в якому з марксистських позицій критикував політичні устрої в Польщі, СРСР та ін. країнах соціаліст. блоку. Під час обговорення маніфесту в колі однодумців органи безпеки заарештували учасників зібрання. К. був виключений з ПОРП, звільнений з роботи і засуджений на 3 роки ув’язнення. Після відбуття покарання став одним з організаторів студентських маніфестацій. 1968 за участь в антиурядових виступах проти вторгнення військ д-в Варшавського блоку (див. Варшавський договір) в Чехословаччину (див. «Празька весна» 1968) знову був заарештований і засуджений на чергові 3 роки позбавлення волі. Став одним з найбільш авторитетних діячів дисидентського руху, широко відомим як у країні, так і за рубежем. Після того, як у черв. 1976 польс. уряд жорстоко розправився з робітниками в Радомі, Урсусі та ін. містах, які протестували проти підвищення цін на продовольство, К. разом з 14 представниками польс. інтелектуалів різних світоглядних орієнтацій підписав «Звернення до суспільства і влади ПНР» (опубліковане у верес. того ж року). Так виник К-т оборони робітників (КОР), що своїми відозвами і прокламаціями поклав початок польс. «самвидаву» (К. оприлюднив таким чином і дві власні збірки публіцистичних виступів). Польс. уряд не наважувався заарештувати керівників КОРу, оскільки вони закликали не до повалення сусп. ладу, а лише до забезпечення конституційних прав і свобод громадян, до до-
держання Гельсінських угод (див. Нарада з безпеки та співробітництва в Європі 1975). КОР незабаром був перейм. у К-т соціальної оборони (КОС—КОР), його очолили К., А.Міхнік і Я.Липський. Від 1978 к-т почав створювати незалежні профспілки, на їх основі у верес. 1979 виникла Конфедерація незалежної Польщі. З утворених КОС—КОР структур 1980 вийшло профоб’єднання «Солідарність», яке пізніше відіграло ключову роль у поваленні комуніст. режиму. 1980 К. активно виступав на мітингах, на одному з них заявив, зокрема: «Немає незалежної Польщі без незалежної України і немає незалежної України без незалежної Польщі». Після оголошення в Польщі воєн. стану (груд. 1981) К. був інтернований, а потім ув’язнений. Будучи за ґратами, він підготував і на поч. 1982 передав однодумцям програмне есе «Тези про вихід з ситуації без виходу», в якому наполягав на перетворенні «Солідарності» в централізовану орг-цію, здатну протистояти владі, на необхідності проведення заг. політ. страйку, який би поклав край комуніст. режимові. Навесні 1984 К. та ін. лідери КОС—КОР і підпільної «Солідарності» відмовилися від пропозиції вийти на волю за умови виїзду за кордон. Після цього уряд був змушений звільнити їх по амністії. 1989 К. став одним з організаторів «Круглого столу» (переговорного процесу організованої опозиції з урядовими колами), який задекларував політ. колапс Польс. Нар. Республіки і започаткував «оксамитову революцію». 1989 під час вільних виборів до Сейму К. став депутатом і міністром праці та соціальної політики в першому некомуніст. уряді Т.Мазовецького. Цього ж року опублікував автобіографічну книгу «Віра і вина: До комунізму і від нього». 1992—93 займав посаду міністра в уряді Г.Сухоцької. 1993 (а потім і 1997) знову був обраний депутатом Сейму. 1995 брав участь у президентських виборах, набрав 9,2 % голосів (3-тє місце після О.Квасьнєвського і Л.Валенси). Після цього зосередився на сусп. діяльності.
Від 1996 (і поки міг за станом здоров’я) активно працював у започаткованому цього ж року Укр.-польс. (Польс.-укр.) форумі — громад. орг-ції, що сприяла розширенню співробітництва обох країн. Не раз відвідував Україну. К. користувався великим авторитетом удома і за кордоном. 1998 з нагоди відзначення 30-ї річниці подій берез. 1968 удостоєний найвищої нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Нагороджений франц. орденом Почесного легіону, нім. Хрестом Заслуги, укр. орденом кн. Ярослава Мудрого, литовським орденом Гедимінаса, амер. відзнакою Свободи та ін. відзнаками багатьох країн світу. 2002 депутати Львів. міськради присвоїли йому звання почесного громадянина міста — третьому поляку після Папи Римського Іоанна Павла II і З.Бжезинського. Після тривалої боротьби з хворобою помер у лікарні в м. Варшава. Похований на військовому кладовищі Повонзки, до його могили було покладено урну із землею зі Львова. Тв.: Семилетка, или Кто украл Польшу. «Иностранная литература», 1998, № 10 (у співавт.); Я розумію українців. «День», 2002, 25 трав. (скорочений переклад статті, опублікованої в «Газета Виборча», 2002, 22 трав.). Літ.: Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Львів, 2002; Курпіль С. У Східній Галичині етнічний кордон пролягав через ліжко. «Високий замок», 2002, 19—25 верес., № 214—215; Чорновол І. Апологія бунту: Яцек Куронь. «Львівська газета», 2006, 9 черв., № 102 (909). С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРОНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
