КУРДЮМОВ Георгій В’ячеславович (14(01).02.1902—07.07.1996) — металофізик. Акад. АН УРСР (1939), АН СРСР (1953, від 1991 — РАН), Герой Соц. Праці (1969). Н. в м. Рильськ (нині місто в Курській обл., РФ). 1919 закінчив у рідному місті школу. Деякий час працював шкільним інспектором. 1926 закінчив Ленінгр. політех. ін-т. 1926 став аспірантом Ленінгр. фіз.-тех. ін-ту; від 1928 — доц. Ленінгр. політех. ін-ту; 1929 був у наук. відрядженні в Німеччині, працював там із Г.Заксом. 1930—32 завідував рентгенографічною лабораторією Ленінгр. фізико-тех. ін-ту. 1932 переїхав до Дніпропетровська, працював зав. рентгенографічної лабораторії Дніпроп. фіз.-тех. інту та в Дніпроп. ун-ті. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 разом з інститутом був евакуйований на Урал, працював над створенням спеціальних сортів сталі для артилерії й танків. Наприкінці війни ін-т було переведено до Москви. 1944 К. був призначений (і залишався до 1978) дир. Ін-ту металознавства і фізики металів Центр. НДІ чорної металургії (Москва). Водночас з 1945 (і до 1951) працював у Києві як директор-організатор лабораторії металофізики АН УРСР (нині Ін-т металофізики НАН України). 1962—73 був директором-організатором Ін-ту фізики твердого тіла АН СРСР. Створив теорію мартенситних перетворень. Спільно з Л.Хандросом виявив (1949) термопружну рівновагу при фазових перетвореннях мартенситного типу, яку передбачив 1948. Створив наук. школу. Є автором понад 150 наук. праць з металофізики. Лауреат Держ. премії СРСР (1949), Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1984).
Нагороджений Золотою зіркою Героя Соціалістичної Праці, 4-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора та ін. відзнаками. П. у м. Москва. На вшанування пам’яті К. та визнаючи його внесок у розвиток науки в Україні його ім’я присвоєно Ін-ту металофізики НАН України, а Президія НАН України заснувала премію ім. Г.Курдюмова. Тв.: Явления закалки и отпуска стали. М., 1960; Превращение в железе и стали. М., 1977 (у співавт.). Літ.: Георгий Вячеславович Курдюмов. К., 1992; Національна академія наук України. Персональний склад: 1918—1998. К., 1998. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРДЮМОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
