КУРАС Іван Федорович (03.10. 1939—16.10.2005) — історик, політолог, держ. діяч. Д-р істор. н. (1981), проф. (1985), акад. НАН України (1995), віце-президент НАН України (з листоп. 1998). Засл. діяч н. і т. України (1998). Н. в с. Немирівське (нині село Балтського р-ну Одес. обл.). Закінчив Одес. ун-т (1962). 1962— 64 — наук. співробітник Кіровогр. обласного архіву, 1964—70 — аспірант і викл. Київ. ун-ту, 1970—72 — ст. н. с., учений секретар Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, 1972—83 — інструктор, консультант, зав. сектору від. науки і навч. закладів ЦК КПУ, 1983—91 — заст. дир. Ін-ту політ. досліджень при ЦК КПУ. З груд. 1991 — дир. Ін-ту нац. відносин і політології НАН України (з 1996 — Інститут по-
І.Ф. Курас.
літичних і етнонаціональних досліджень НАН України). Ще до розпаду СРСР К. порушував перед кер-вом УРСР питання про необхідність дослідження нац. відносин, ініціював створення в Ін-ті історії партії сектору історії, теорії і практики міжнац. відносин і сформував відповідну наук. школу. Цей задум реалізувався повною мірою зі створенням нового ін-ту. Його було засновано у зв’язку з новим контекстом, якого набули в умовах незалежності проблеми співвідношення політики і етнонац. відносин, необхідністю вироблення нових парадигм етнонац. розвитку, запобігання конфліктності в етнонац. сфері, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, технологій управління сферою політ. і міжетнічних відносин, здійснення експертизи нових модернізаційних проектів у соціокульт. сфері. Під кер-вом К. ін-т досягнув вагомих успіхів у теоретикометодологічному обґрунтуванні нового напряму соціогуманітарних наук — етнополітології. Поступово склався колектив кваліфікованих фахівців, які зосередилися на таких напрямах досліджень, як етнополітологія, розвиток нац. меншин, етноісторія, політ. думка і політ. процеси, істор. політологія, єврейс. історія і к-ра, реліг. ситуація і взаємовідносини різних конфесій. В ін-ті виховано плеяду молодих дослідників. Під кер-вом К. в ін-ті було виконано низку важливих н.-д. проектів, зокрема 1999—2003 підготовлено 6-томне вид. «Політична історія України. ХХ століття». Ін-т плідно співпрацював з
держ. органами та громад. організаціями, вів активний діалог із представниками різних партій, рухів, конфесій щодо оптимальних шляхів подальшого розвитку України, функціонування політ. інститутів, політ. технологій тощо. 1988—93 — акад.-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України, чл. Президії НАН України, 1998—2005 — віце-президент НАН України. Сприяв розвиткові в НАН України соціогуманітарних наук, відчутному зростанню їх впливу в незалежній Україні, у її держ. і сусп.-політ. житті, освіті й к-рі, у гуманітарній сфері загалом, розширенні міжнар. співробітництва України. Під кер-вом К. вчені Секції сусп. і гуманітарних наук НАН України підготували низку концептуальних документів держ. значення: Концепцію реформування політ. системи України, Концепцію пром. політики, Концепцію розвитку гуманітарної сфери, Концепцію держ. інформаційної політики. До уряду України було подано кілька концептуальних і прогностичних документів з гол. проблем економіки, інвестиційної, інноваційної, регіональної політики; зроблено вагомий внесок у розроблення програми екон. і соціального розвитку Донецького та Зх. регіонів, стратегії перспективного розвитку м. Київ до 2020 р., загальнодерж. програми розвитку малих міст України, яка була схвалена Верховною Радою України; здійснено розробку Стратегії регіонального розвитку України тощо. 1994—97 — віце-прем’єр-міністр України з питань гуманітарної політики. Був чл. Конституційної комісії від Президента України (1994—96). Очолював держ. комісії у справах депортованих народів Криму; у справах депортованих німців; у справах неповнолітніх; з питань координації, приймання, транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги, що надходить із зарубіжних країн, при КМ України; реформування вищої освіти в Україні; реорганізації в галузі науки. Чл. Комісії з держ. нагород при Президентові України (1994—2002). Був головою Ради з питань мовної полі-
тики при Президентові України (1997), Ради з питань збереження нац. культ. спадщини (1997—98). З жовтня 2000 — за постановою Уряду — голова наглядової ради Нац. акціонерної компанії «Надра України», голова наглядової ради Київ. нац. мед. ун-ту (з 2003), секретар Політ. ради при Президентові України (з 2003), нар. депутат України (2002—05), очолював підкомітет міжпарламентських зв’язків К-ту ВР України в закордонних справах. Очолював робочу групу з розроблення Концепції реформування політ. системи України. Лауреат Держ. премії України в галузі н. і т. (1999). Нагороджений орденами: Дружби народів, «Великий Хрест» (1997, Італія), кн. Гедиміна 4-го ст. (1998, Литва), кн. Ярослава Мудрого 5-го (1999) та 4-го (2003) ступенів. П. у м. Київ. 2005 Ін-ту політ. і етнонац. досліджень НАН України рішенням Президії НАН України присвоєно ім’я І.Кураса. Того самого року започатковано щорічні Курасівські читання. Тв.: Етнополітологія: запити життя і відповіді вчених. «Політика і час», 1992, № 3; М.І. Міхновський: постать на тлі епохи. «УІЖ», 1992, № 9, 10, 11; Слово про академіка М.Є. Слабченка. «Вісник АН України», 1993, № 2; Федерація чи унітарна держава? Загальнонаціональні та регіональні державотворчі інтереси в сучасній Україні. «Політика і час», 1993, № 6; Державотворчі інтереси в сучасній Україні. Загальнонаціональний та регіональний аспекти. «Вісник Національної академії наук України», 1994, № 4; Про війну — тільки правду. «Урядовий кур’єр», 1994, 24 верес.; Відродити іудаїку в Україні. «Еврейские вести», 1994, № 21—22; Рука об руку в ХХI век: Большой договор Украины с Россией. «Родина», 1999, № 8; Етична константа у глобалізаційну добу. «АРТ-панорама: Інформаційно-аналітичний бюлетень». К., 2000, № 11; Українське суспільство на рубежі століть. «Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Серія: Політологія і етнологія, 2001, вип. 15; Між авторитарним минулим і демократичним майбутнім. Там само, 2001, вип. 16; Суспільні трансформації і суспільні науки: проблеми методології. «Пам’ять століть», 2001, № 1; Політичні трансформації сучасного суспільства. В кн.: Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук. К., 2001. Літ.: Меншун В.І. Очистити джерела, які живлять ріку народної істо-
513 КУРАС
514 КУРБАС
Лесь Курбас.
рії. «Трибуна лектора», 1989, № 8; Курас Іван Федорович. В кн.: Імена України: Бібліографічний щорічник. К., 1999; Олійник О. «Перемогла підтримка курсу реформ», — вважає керівник виборчого штабу Л.Кучми Іван Курас. «Урядовий кур’єр», 1999, 2 листоп.; 60-річчя академіка НАН України І.Ф. Кураса. «Вісник Національної академії наук України», 1999, № 10; Солдатенко В.Ф. Талант ученого, організатора науки. «Пам’ять століть», 1999, № 5; Курас Іван Федорович. В кн.: Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва, т. 2. К., 2000; Іван Курас. В кн.: Золота книга української еліти, т. 6. К., 2001; Меншун В.І. Добросовісний працівник науки: (І.Ф. Курас). «Трибуна», 2001, № 3—4; Шаповал Ю. та ін. За що боремося: (Полеміка). «Критика», 2001, № 7—8; Солдатенко В.Ф. Курас Іван Федорович. В кн.: Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник. К.— Львів, 2003; Втрата. Учений, політик, людина… «День», 2005, 18 жовт.; Человек во всех отношениях. «Киевские ведомости», 2005, 25 октября; Холод І. Назавжди з Україною — Іван Курас. «Голос України», 2005, 23 листоп.; Шаповал Ю.І. Іван Курас: спроба неупередженої біографії. В кн.: Курасівські читання. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса, вип. 30, кн. 1. Серія «Політологія і етнологія». К., 2006. Ю.І. Шаповал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУРАС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
