КУПЛЕВАСЬКИЙ Микола Йосипович (05.01.1848(24.12.1847) — після 1918) — правознавець, громад. діяч. Д-р держ. права (1888), заслужений проф. (1902). Н. в м. Оріхів у родині штатного доглядача повітового уч-ща. Згодом жив у Києві та Харкові. 1872 закінчив юрид. ф-т Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) і став (з наступного року) професорським стипендіатом на каф-рі держ. права. 1875 упродовж півроку поглиблював знання в Київ. ун-ті. Повернувшись до Харкова, 1877 захистив дис. pro venia legendi (на право викладання) на тему: «Состояние сельской общины в XVI веке на дворцовых землях и землях духовных и светских владельцев», отримав звання приват-доцента і почав читати лекції з держ. права. Через два роки захистив магістерську дис. з проблем адм. юстиції у Франції і був обраний штатним доцентом. 1880—82 перебував у наук. відрядженні у Франції та Німеччині. Після захисту 1888 докторської дис. на тему: «Державна служба в теорії і діючому праві Англії, Франції, Німеччини та Цислейтанської Австрії» був затверджений у званні екстраординарного, а згодом — ординарного (1890) і заслуженого (1902) професора кафедри держ. права Харків. ун-ту. Ініціатор створення і перший го-
504 КУПОН
лова Харків. юрид. т-ва (з 1901). 1901—05 — ректор Харків. ун-ту. Від 1907 — у Санкт-Петербурзі: проф. держ. права Імператорського уч-ща правознавства, чл. ученого к-ту Мін-ва нар. освіти. Восени 1917 повернувся в Україну, поселився в с-щі Южное (нині м. Південне) під Харковом. В останні місяці гетьманату П.Скоропадського брав участь у роботі комісії, що розробляла положення про вибори до Державного сойму Української Держави. Подальша доля невідома. Як правознавець К. критично оцінював тогочасну Рос. д-ву; одним з перших у вітчизн. юриспруденції виступив за перетворення її в конституційну і правову державу; ставив питання про: розвиток прав особистості, демократ. принципів і процедур, утвердження громадян. рівноправ’я; участь сусп-ва в держ. діяльності, забезпечення законності управління, поділу держ. влади, незалежності правосуддя, запровадження відповідальності посадових осіб і адм. юстиції тощо. У політ. діяльності К. був поміркованішим, ніж у наук. працях. Він належав до партії октябристів, був одним з засн. Всерос. нац. союзу (орг-ції націоналістичної, але не чорносотенної). Сучасники знали К. також як музиканта і композитора. Він захоплювався теорією та історією музики, опублікував кілька збірок муз. творів, серед яких п’єси для фортепіано, пісні для духовного хору тощо. Його церк. музика виконувалася в багатьох храмах Росії. К. був головою Харків. хорового т-ва, а згодом — головою муз. комісії Петерб. просвітницького т-ва «Маяк», одним з провідних діячів Рос. муз. товариства. Тв.: Административная юстиция в Западной Европе, вып. 1: Административная юстиция во Франции. Х., 1879; Принцип разделения властей в строе современного государства. «Юридический вестник», 1882, № 11—12; О чрезвычайных распоряжениях правительства в конституционном государстве. Там само, 1882, № 12; О пределах повиновения незаконным распоряжениям и действиям должностных лиц. Там само, 1886, № 9; Государственная служба в теории и в иностранном действующем праве Англии, Франции, Германии и Цислейтанской Австрии. Х., 1888; Русское государственное право, т. 1— 2. Х., 1894—96; Вопрос об организа-
ции студенчества университетов. Х., 1901; Всероссийский национальный союз. СПб., 1908; Исторический очерк преобразования государственного строя в царствование императора Николая II, вып. 1: Преобразование высших государственных учреждений (1904—1907 гг.). СПб., 1912; Общее учение о государстве в связи с основными вопросами государственного права и политики (1911—1912 уч. г.). Б/м, б/р (літографія). І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУПЛЕВАСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
