КУНИЛЬ (ін. прочитання — Куниля, можливе оригінальне звучання Kunil) — літописна місцевість. Уперше цей топонім (власна геогр. назва; від грец. фьрпт — місце, місцевість і ьнхмб — ім’я) згаданий в Іпатіївському літописі під 1150 у зв’язку з поїздкою кн. Ізяслава Мстиславича з Дорогобужа «на Гольско да Кунилю», куди «приўхаша к нему вси Чернии Клобочи с радостию великою всими своими полкы» (див. також Клобуки чорні). Робилося кілька спроб локалізації цього топоніма, однак поки що остаточної відповіді не отримано. Гол. складність у розв’язанні проблеми полягає в тому, що, по-перше, не відомо, чим власне була К. — містом чи територією, а по-друге, не зрозуміло, чи пов’язана К. з головним осередком Чорноклобуцького союзу племен — Пороссям — географічно. Найчастіше (починаючи з рос. історика М.Арцибашева) розташування К. пов’язувалося з околицями м-ка Конела (нині с.
Конела Жашківського р-ну Черкас. обл.) та районом нижньої течії однойменної ріки (нині р. Конела, прит. Гірського Тікича, бас. Пд. Бугу). Так, О.Яблоновський не мав сумнівів, що засноване князями Збаразькими в 1620-х рр. м-ко Конела було осаджене саме на городищі стародавнього К. (Kunili). П.Голубовський також схилявся до цієї гіпотези, однак з невідомих причин називав річку поблизу К. «ручьем Безымянным», що згодом призвело до деякої плутанини в літературі. М.Грушевський в одному зі своїх посилань на думку П.Голубовського щодо локалізації К. зазначив, що той мав на увазі саме околиці м-ка Конела. Слідом за П.Голубовським на «допливі Безим’яному» локалізував К. також М.М.Ткаченко. Останнім Л.Махновець, укладаючи мапу Київської Русі, визначив її приблизне місце розташування біля лівого берега устя р. Конела. На зв’язок назв «Куниль» і «Конела» вказує нещодавно помічений факт, що ще наприкінці 16 ст. назва річки Конела іноді писалася як Kony» («na… Kony»u»). З суто філол. боку факт наявності серед перших відомих фіксацій цього гідроніма варіанта «Конил» (Kony»), враховуючи природне чергування фонем «о» та «у», а також фонологічну близькість до нього літописного топоніма «Куниль», дає підстави припустити, що більш давньою назвою цього об’єкта (річки) могла бути «Конил». На відміну від прибічників гіпотези про локалізацію К. на річці Конела М.Дашкевич пропонував шукати К. західніше від землі чорних клобуків. Осн. аргументом на користь цього припущення для нього були міркування про геогр. прив’язку К. до маршруту кн. Ізяслава Мстиславича та гадана близькість К. до літописного Гольська («на Гольско да Кунилю»). Однак П.Голубовський з приводу цих думок зауважував, що чорні клобуки завжди з’єднувалися з рус. князями лише у своїй землі й що літопис виразно, як на його думку, говорить про розташування К. саме в землі чорних клобуків. О.Андріяшев також вважав за доцільне шукати цей літописний об’єкт якщо не в Пороссі, то поблизу
нього. М.Грушевський наголошував, що р. Конела знаходиться дещо осторонь гол. осередку чорних клобуків — Поросся, і висловив сумнів щодо розташування К. у цій місцевості. Він схилявся до думки, що К. слід локалізувати саме в Пороссі — імовірно, на р. Роставиця (прит. Росі, бас. Дніпра). Л.Махновець у вирішенні даної проблеми брав за основу версію з с. Конела, зокрема, він вважав за можливе пов’язати з К. знищене свого часу городище в урочищі Містечко поблизу цього села. В.Ричка щодо К. слушно припустив, що К. міг мати характер тимчасового укріплення чи ставки кочової верхівки. У разі, якщо так і було, археологічно підтвердити або спростувати ту чи іншу гіпотезу щодо локалізації К. практично неможливо. Дійсно, надійного археол. відповідника для К. поки що не знайдено. Не уточненою до кінця є й етимологія назви К. Робилися спроби вивести цю назву з іранських мов, однак найбільш обґрунтованими вважаються етимології, що пов’язані з мовою торків чи печенігів: 1) з тюркської «kun-el/il» — «сонячний (південний/східний) край/область, люди, поселення» (таке тлумачення вказує на окраїнне південне розташування К.; р. Конела дійсно протікає на пд. від Поросся); 2) від антропоніма Кун — Кунил (кінцеве «-il» часто є традиційним для відантропонімних назв поселень у тюркських народів; див. Тюрки). Цілком вірогідно також, що первинна (можливо тюркськоогузька) назва К. зазнала змін через втрату своєї початкової семантики та переосмислення її носіями більш пізніх тюркських мов — ногайської та татарської («конела» — місце ночівлі). М-ко Конела до кін. 18 ст. не мало унормованого написання і подекуди називалося також Кунела. З цим фактом, імовірно, пов’язана подвійна назва одного з куренів запорозьких — Конельського/Кунельського (Кунелевського). Аналізуючи текст літописної статті, в якій ідеться про К., а також підсумовуючи результати намагань істориків локалізувати К. і досягнення етимологів, можна
дійти таких заг. висновків: 1) К. мав важливе значення для чорноклобуцького союзу племен — на це вказує, зокрема, той факт, що відстань, яку мав подолати кн. Ізяслав Мстиславич з Дорогобужа до К., була доволі значною; 2) К. був тимчасовим укріпленим пунктом чи певною територією в землі чорних клобуків; 3) перспективною може стати версія про прочитання згадуваного разом з К. топоніма «Гольськ» як такого, що має зв’язок із сусіднім з с. Конела гідронімом Гірський Тікич (початкова назва — Угорський Тикич). Літ.: Дашкевич Н.П. Болоховская земля и ее значение в русской истории. К., 1876; Голубовский П.В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. К., 1884; Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.—Л., 1962; Варченко І.О. До вивчення говіркових і топонімічних даних Східного Поділля. В кн.: Діалектологічний бюлетень, вип. 9. К., 1962; Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К., 1985; Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли (IХ — первая треть ХIII в.). К., 1988; Літопис руський. К., 1989; Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХIV сторіччя. К., 1991; Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму. К., 2003. Р.С. Захарченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУНИЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
