КУМЕЙКИ, БИТВА 1637 — вирішальна битва в ході Павлюка повстання 1637. Відбулася 16 (6) груд. 1637. На момент битви повстанцям, попри їхні наміри, не вдалося отримати ані дієвої міжнар. підтримки (з боку Кримського ханату), ані знайти численних прибічників на тер. «волості», ані сконцентрувати всі наявні військ. сили (зокрема загони з Лівобережної України) в єдиний кулак. Тому урядовим військам під про-
водом гетьмана польного коронного М.Потоцького (за різними підрахунками, їхня кількість могла сягати від 6 до 15 тис. урядових та магнатських жовнірів) не склало труднощів нав’язати повсталим козакам вибір поля битви (на пд.-сх. околиці с. Кумейки, між р. Рось (прит. Дніпра) і Мошнами — нині обидва села Черкас. р-ну Черкас. обл.). Врятувати повстанців могла лише рішуча перемога, тому П.Бут (Павлюк) змушений був атакувати. Козаки (за різними підрахунками, їхня кількість становила від 10 до 23 тис. вояків) підійшли до с. Мошни і 15 (5) груд. мали бій із загоном коронного стражника С.Лаща. Відступивши, С.Лащ став табором на правому фланзі армії М.Потоцького. Останній, вивівши своє військо з-під Кумейок, розташував його на вигідних позиціях на підвищеній рівнині перед болотами, які прикривали його позиції з фронту; з боку розмістив вози у 10 рядів; за табором (див. Ваґенбург) стояла артилерія та піх. полки, а фланги прикривала кіннота. 16 (6) груд. С.Лащ зав’язав бій з військом П.Бута, яке рушило табором, вишикуваним у шість рядів, маючи спереду 6 гармат, всередині і ззаду по дві. С.Лащ відступив, виводячи козаків на позиції М.Потоцького. П.Бут змушений був піти в обхід, аби напасти на правий фланг поляків, відкриваючи для удару власний фланг. Дим від підпалених козаками Кумейок став на користь поляків, які контратакували спочатку драгунськими загонами (див. Драгуни), а за ними пішими полками. Козац. табір був знерухомлений, а згодом — і розірваний. У козаків було також підпалено запаси пороху. Погром тривав до пізньої ночі, загинуло понад 3 тис. (за ін. даними — 4,8 тис.) козаків. П.Бут залишив табір та відступив до Боровиці (нині село Чигиринського р-ну Черкас. обл.). За ними вивів з бою свій загін К.Скидан та відійшов до Чигирина. Залишки козаків очолив Д.Гуня, який зміг вночі вивести їх на Боровицю. Їх не переслідували. Лише 19(9) груд. М.Потоцький послав за повстанцями передовий полк і сам поволі рушив за ним.
Досвід Кумейок змусив козац. військовиків шукати шляхів до підвищення маневреності війська та способів нейтралізації переваги суперника в кінноті. Щойно по битві на честь переможців вийшла друком «Nowa pieСЅ o woynie kozackiey, ktora si“ odprawowa»a pod Kumeykami nad Dnieprem», присвячена передусім подвигам С.Лаща. Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8. К., 1995; Мицик Ю. Незнана польська поема про повстання 1637 р. В кн.: Історичний календар’97. К., 1996; Щербак В. Павло Бут. В кн.: Історія України в особах. Литовсько-польська доба. К., 1997. Д.С. Вирський.
1921 був ініціатором масових репресій та терору в Криму. Чл. Всерос. ЦВК. 1921—23 — на керівній парт. роботі на Уралі. Брав участь у роботі Комінтерну (див. Інтернаціонал Комуністичний). 1937 репресований. П. в ув’язненні. Літ.: Кун И. Бела Кун: Воспоминания. М., 1966; Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия. М., 1987; Уряди України у ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001. Т.Б. Бикова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУМЕЙКИ, БИТВА 1637» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
