КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА — сукупність успадкованих сучасниками від попередніх поколінь культ. цінностей. Розрізняють матеріальну та нематеріальну К.с. До 1-го її різновиду належать: 1) пам’ятки арх-ри та монументального мист-ва й подібні до них пам’ятки археології та історії, а також пов’язані з ними природні об’єкти; 2) найрізноманітніші визначні місця; 3) рукописи, книги, архів. матеріали, всілякі предмети худож., істор. або археол. значення, наук. колекції, які мають худож., істор., етногр. чи наук. значення. До нематеріальної К.с. належать: традиції, звичаї, обряди, свята (святкування), традиційні ремесла, ін. форми збереження та демонстрування досвіду, навичок і знань, що мають значення для окремих спільнот і передаються
із покоління в покоління. К.с. підлягає збереженню та охороні, а також повинна бути доступною для якомога більшого кола зацікавлених людей і всіляко популяризуватися. Літ.: Богуславський М.М. Международная охрана культурных ценностей. М., 1979; Україна в міжнародноправових відносинах, кн. 2. К., 1996; Закон України «Про приєднання до Конвенції ЮНЕСКО “Про охорону нематеріальної культурної спадщини”» №132-УІ від 06.03.2008 р.; Мельничук О.І. Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної і природної спадщини. К., 2008. С.І. Кот.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
