КУЗНЕЦОВ Анатолій Васильович (псевд. — А.Анатолій; 18.08.1929— 14.06.1979) — письменник. Н. в м. Київ у сім’ї українки — учительки молодших класів Марії Федорівни Семерик та росіянина — міліціонера, згодом — інженера-ливарника; 1937 батьки
450 КУЗНЕЦОВ
С.М. Кузнецов.
ла (нині місто в РФ), де його дружина Ірина Марченко (теж літератор) народила сина Олексія. Одна за одною виходили нові книги К.; у театрі «Современник» ішов спектакль «Продолжение легенды» реж. О.Єфремова; за його оповіданням «Юрка — бесштанная команда» було знято кінофільм «Мы, двое мужчин» з В.Шукшиним у головній ролі. Поданий К. до редакції ж. «Юность» рукопис роману-документа «Бабий Яр» (1965) було піддано суворій цензурі; незважаючи на шалені протести автора і сутичку з ред. Б.Полєвим, твір було опубліковано і в журналі (1966, № 8—10), і окремим виданням (Москва, вид-во «Молода гвардія») у спотвореному вигляді: з нього було вилучено цілі глави («Людоеды», «Горели книги» та ін.), що кидали тінь на рад. сусп. лад. З антитоталітарного роман став антифашистським, і все одно мав приголомшливий успіх в СРСР і за кордоном. Твір було засуджено на вищому рівні як «проєврейський», вилучено з б-к і заборонено перевидавати. Доведений до розпачу відсутністю в країні свободи слова, зневірений у можливості будь-яких змін, К. влітку 1969 домігся творчого відрядження до Великої Британії начебто для збирання матеріалів для книги про II з’їзд РСДРП. В Лондоні він попросив про надання політ. притулку і в інтерв’ю для газ. «Дейлі телеграф» зізнався у вимушеному співробітництві з КДБ при РМ СРСР, на яке він пішов лише заради шансу вибратися за кордон. Рад. преса розпочала широку кампанію проти «зрадника Батьківщини». 26 листопада 1969 в Лондоні відбувся перший публічний виступ К. укр. мовою про причини виїзду з СРСР (русифікація, укр. рух спротиву, переслідування укр. діячів тощо). 5 січ. 1970 К. взяв участь у роботі наук. конференції про цензуру в СРСР і цього ж року здійснив гол. справу свого життя: на основі вивезених з собою фотоплівок видав повний («справжній») текст «Бабиного Яру», який різко засуджував як гітлерівську, так і рад. політику щодо України. К. працював у редакції радіо «Свобода», подорожував, виступав у пресі, зокре-
ма, вів дискусію з істориком А.Амальриком. П. у м. Лондон від другого інфаркту, будучи біля колиски народженої в травні 1979 доньки Маші від громадян. дружини, польс. емігрантки Іолани. 1991 посмертно було видано повний варіант роману «Бабин Яр» у Києві, Запоріжжі та Москві. 25 верес. 1991 в Києві відбувся вечір пам’яті К., на який приїхав син Олексій, журналіст із Москви; він передав до Укр. держ. музею історії Великої вітчизн. війни 1941—45 (див. Великої вітчизняної війни 1941—1945 років національний музей) друкарську машинку батька, на каретці якої рукою К. було надряпано фразу: «Вона написала “Бабин Яр”». Восени 1992 пам’ять К. було вшановано в Москві. На матеріалі роману «Бабин Яр» продюсер В.Приходько разом з реж. Г.Бейкером запланував розпочати у верес. 2007 в Києві та Чернівцях зйомки укр.-амер. кінофільму з Меріл Стріп у ролі бабусі, який вийде у прокат трьома мовами (укр., англ. та ідиш). Тв.: Продолжение легенды: Записки молодого человека. М., 1958; Солнечный день. М., 1960; Августовский день. М., 1961; Биение жизни. М., 1961; Селенга. М., 1962; Внутрішній цензор. «Вісник: Орган організації оборони чотирьох свобод України», 1970, № 11; Артист миманса: Рассказ. «Новый мир», 1963 (Передрук — «Огонек», 1990, № 30); Владимир Шубин, или Когда нам было по семнадцать: Повесть. К., 1994; Между Гринвичем и Куреневкой: Письма Анатолия Кузнецова из эмиграции. М., 2002. Літ.: З розмови про ситуацію в СРСР. «Український самостійник», 1969, № 9; Добрянський М. Анатолій Кузнецов. Там само, № 11; А.Анатолій про актуальні проблеми тюрми народів. «Українське слово», 1970, 8 берез.; Анатолій Кузнецов про совєтські фальшивки. «Вісник Організації оборони чотирьох свобод України», 1970, № 5; Зеленко К. Анатолій Кузнецов. «Український самостійник», 1970, № 1; Михайловський М. Лондонський щоденник. Там само; Сарнов Б. Анатолий Кузнецов. «Огонек», 1990, № 30; Петрашевич Ю. Кто же он, Анатолий Кузнецов? Вместо предисловия. В кн.: Кузнецов А. Владимир Шубин, или Когда нам было по семнадцать: Повесть. К., 1994; Минутко И. Возвращение Анатолия Кузнецова. «Вопросы литературы», 1995, вып. 4; Владимиров Л. Бегство: [Воспоминания]. «Грани» (Франкфурт-наМайне), 1999, № 189; Лучников А. Пропавший шестидесятник. «Незави-
симая газета», 1999, 13 ноября («Кулиса», приложение к «НГ», № 18); Фролов Ю. Отступники от власти, кн. 1. Донецк, 1999; Васильева С. Невозвращенец Кузнецов. «2000», 2001, 19—25 октября; Джурабаева Т. Война и мир Анатолия Кузнецова. «Деловые новости», 2002, 30 мая — 6 июня, 13 июня; Гришин-Грищук І. Втеча на лоно природи. «Українське слово», 2002, 26 груд. — 2003, 1 січ.; Санін С. Українське кіно в очікуванні Стріп. «Дзеркало тижня», 2007, 24 берез., № 11 (640). Г.П. Герасимова, Ю.І. Шаповал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кузнецов Анатолій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
