КУЗНЕЦ Саймон (Семен) Сміт (Kuznets Simon Smith; 30.04.1901—
10.07.1985) — амер. економіст. Д-р економіки (1926), проф. (1930). Лауреат Нобелівської премії з економіки (1971). У переважній більшості біографічних довідок про К. зазначається, що місцем його народження є м. Харків, однак деякі дослідники доводять, посилаючись на свідчення вдови К., що той народився в м. Пінськ (нині місто в Білорусі), сам К. про себе писав, що народився 1901 в Росії (мова йшла про Російську імперію). Сім’я К. — батько Абрам Кузнец, мати Поліна (у дівоцтві Фрідман) і старший та молодший брати — жили в різний час і в Харкові, і в Пінську. 1907 батько у справах бізнесу (він був торгівцем хутром) виїхав до США, змінив там прізвище на Сміт (англ. smith — коваль). Напередодні Першої світової війни до США мала виїхати вся сім’я, однак цьому завадили швидкоплинні воєн. події. Тому після здобуття середньої освіти (можливо, закінчення реального учща в Пінську та/чи г-зії в Харкові) К. поступив на юрид. ф-т Харків. ун-ту і деякий час там навчався. Потім працював у стат. відділі Центр. ради профспілок. 1921 в «Материалах по занятости на Украине» (видання «Центрального совета профсоюзов: Статистический отдел Южного бюро») опублікував свою першу наук. працю «Заработная плата фабрично-заводских рабочих в Харькове в 1920 г.» і цього ж року як уродженець (чи мешканець) Пінська (це місто згідно з Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 відійшло до Польщі, а всі, хто народився на тер. Польщі, у т. ч. у Пінську, могли отримати польс. громадянство) переїхав до Польщі. 1922 разом з братом Соломоном виїхав до батька в НьюЙорк (США), взяв там ще одне прізвище — нове прізвище батька, проте віддавав перевагу своєму першому прізвищу. Цього ж року поступив на старший курс Колумбійського ун-ту. 1923 отримав диплом бакалавра, а наступного року став магістром. 1926 під кер-вом проф. У.-К.Мітчела захистив докторську дис. на тему: «Cyclical Fluctuations: Retail and Wholesale Trade: United States, 1919—1925» («Циклічні коливання: роздрібна та гуртова тор-
гівля: Сполучені Штати, 1919— 1925»). 1926—28 працював наук. співробітником Ради з досліджень у галузі соціальних наук (РДСН), 1929 одружився з Едіт Хандлер, яка працювала штатним економістом Нац. бюро екон. досліджень (у них народилися син і донька). 1930 вийшла його підсумкова праця «Secular Movements in Production and Prices» («Столітня динаміка виробництва та цін»). Від 1927 до 1961 — співробітник Нац. бюро екон. досліджень, згодом очолив програму з вивчення нац. прибутку. Став першим ученим, який займався вивченням взаємозалежності між екон. коливаннями і довгостроковим екон. зростом. Його праці містять економічно-стат. дослідження з питань динаміки інвестицій галузевої та технологічної структури капіталовкладень, еволюції нагромадження капіталу в США та ін. країнах за останні 100 років. Він дав стат. обґрунтування екон. концепції «революції в доходах». Запропонована ним методика обрахування нац. продукту, нац. прибутку та ін. екон. показників розвитку країни використовується нині в офіц. звітності майже всіх д-в світу. Від 1930 розпочав викладацьку роботу в кількох амер. ун-тах. 1944— 46 працював заст. дир. Бюро планування і статистики при Мін-ві воєн. пром-сті, 1949 — головою К-ту з екон. зросту в РДСН. Проф. економіки і статистики Пенсильванського ун-ту (1930— 54), проф. політекономії Ун-ту Джонса Хопкінса (Балтимор, 1954—60), проф. економіки Гарвардського ун-ту (1960—71). 1954 обраний президентом Амер. екон. асоціації. 1959 працював радником з економіки при уряді Ізраїлю, у 1960-х рр. — при уряді Китаю (Китайс. Республіка на о-ві Тайвань). Автор серії основоположних статей (усього 10) під назвою «Quantitative Aspects of the Economic Growth of Nations» («Кількісні аспекти економічного зросту націй») в ж. «Economic Development and Cultural Change» («Економічний розвиток і культурний обмін») у період з жовт. 1956 до січ. 1967. У своїх дослідженнях доводив, що найбільшим капіталом країни є її люди, які володі-
ють майстерністю, досвідом і мають виразний нахил до екон. діяльності. 1971 йому було присуджено Нобелівську премію в галузі економіки, присвоєно звання почесного проф. Гарвардського ун-ту, а також Прінстонського, Колумбійського, Пенсильванського та Єврейського ун-тів. Цього ж року він пішов у відставку. 1977 був нагороджений медаллю Френсиса Уокера. На честь К. до наук. обігу введено низку термінів, зокрема «закон Кузнеця», «цикли Кузнеця», «гіпотеза Кузнеця». П. у м. Кембридж (шт. Массачусетс, США). Ім’я Саймона Сміта (Кузнеца) присвоєно пінській загальноосвітній школі «Бейс-Агарон». На фасаді будинку цієї школи на його честь розміщено меморіальну дошку. Тв.: Cyclical Fluctuations: Retail and Wholesale Trade: United States, 1919—1925. New York, 1926; National Income and Capital Formation, 1919— 1935. New York, 1937; National Income and Its Cоmposition, 1919—1938. New York, 1941; Capital and American Economy. Б/м, 1961; Economic Growth of Nations. Cambridge, 1971; Autobiography. Web: Nobel Foundation (http:// nobelprize.org/nobel_prizes/economics/laureates/1971/kuznets-autobio.html). Літ.: Бей О. Економічний світ С.Кузнеца. «Сучасність», 1972, № 3; Довбенко М. Кузнец Саймон Сміт (США). «Економіка Радянської України», 1991, № 5; Ильевич С. Украина подарила Америке выдающегося экономиста: К 95-летию со дня рождения лауреата Нобелевской премии Саймона Кузнеца. «Зеркало недели», 1996, 23 августа (№ 34); Тодоро М.П. Исторический опыт: шесть характеристик современного экономического роста по С.Кузнецу. В кн.: Тодоро М.П. Экономическое развитие. М., 1997; Abramovitz M. Simon Kuznets (1901— 1985). «The Journal of Economic History», 1986, vol. 46, N. 1, march; Гринкевич Т. Знаменитый экономист Саймон Смит (Кузнец) родился в Пинске. Web: Белорусский портал. 13 октября 2007. Общество. (http://news. tut.by/society/96133.html). В.П. Швидкий, В.Г. Абліцов, Д.В. Грузін.
розлучилися, і К. ріс під наглядом діда й бабусі Семериків на Куренівці, біля Бабиного Яру. Приголомшений подіями, що відбувалися в Бабиному Яру після окупації Києва військами вермахту в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, тоді ж почав занотовувати все, що бачив або чув з приводу трагедії Бабиного Яру. Навчаючись у школі, одночасно вступив до балетної студії Київ. театру опери і балету (1945). 1946 отримав на конкурсі 1-шу премію за оповідання, надруковані в «Пионерской правде». Залишивши 1948 театр, зобразив його життя (і своє власне) в повісті «Володимир Шубін» (груд. 1948), рукопис якої подарував балерині Валентині Мікхельсон (опубл. вперше 1994). 1952 працював на буд-ві Каховської ГЕС теслярем, бульдозеристом, співробітником багатотиражки. 1955 вступив до Літ. ін-ту ім. Максима Горького (Москва). 1956, будучи студентом, працював бетонувальником Іркутської ГЕС. 1957 опублікував повість «Продолжение легенды. Записки молодого человека» («Юность», 1957, № 7; окреме вид. — 1958), що започаткувала т. зв. сповідальну прозу, витримала більш як 30 перевидань у країнах Європи, Азії та Америки. На франц. перекладача повісті Спілка письменників СРСР подала позов до суду за допущені ним антирад. вільності і 1960 виграла процес (винний мав сплатити штраф за порушення авторського права). 1960 К. закінчив навчання в Літ. ін-ті, став чл. Спілки письменників і Літфонду СРСР та переїхав для зміцнення місц. письменницької орг-ції до м.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЗНЕЦ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
