КУДРЯВЦЕВ Сергій Олександрович (1903—25.04.1938) — комсомольський і парт. діяч, чл. політбюро ЦК КП(б)У. Н. в с. Ниви (нині село Тверської обл., РФ) в сел. родині. Закінчив реальне учще. Від 1919 — чл. РКП(б), цього ж року став головою Бєжецького повітового к-ту комсомолу Тверської губ. У наступні роки працював: відп. секретарем Харків. губернського к-ту комсомолу, зав. орг. відділу ЦК Комуніст. спілки молоді Вірменії, відп. секретарем ЦК Комуніст. спілки молоді Абхазії, зав. орг. відділу Закавказ. крайкому ВЛКСМ, зав. орг. відділу Уральського бюро ЦК Рос. комуніст спілки молоді, відп. інструктором ЦК ВЛКСМ. Від 1924 — у Червоній армії (див. Радянська армія). Від 1927 працював: інструктором, секретарем Тифліського к-ту КП(б) Грузії. Від 1929 — відп. секретар обласного к-ту КП(б) Грузії Автономної обл. Південно-Осетія. 1933 — секретар Керченського міськкому ВКП(б). Від груд. 1933 — 2-й секретар ЦК КП(б) Азерб. РСР, з квіт. 1934 — 2-й секретар Закавказ. крайкому ВКП(б). Восени 1936 направлений до УСРР. Від 21 верес. 1936 — 1-й секретар Харків. обкому КП(б)У, з 8 січ. 1937 — чл. ЦК КП(б)У. У Харкові сприяв пошукам «ворогів народу» серед місц. партійно-рад. працівників, виступав із голослівними звинуваченнями їх у «троцькізмі» (див. Л.Троцький) та «правому ухильництві». Від 16 січ. (і до верес.) 1937 — 1-й секретар Київ. обкому КП(б)У, від 3 черв. 1937 — чл. оргбюро ЦК КП(б)У, з 26 верес. 1937 — 2-й секретар ЦК КП(б)У.
Делегат Х, XIV, XVI—XVII з’їздів РКП(б)—ВКП(б), ХIII з’їзду КП(б)У. Під час роботи в Києві, за завданням Й.Сталіна та Л.Кагановича, звинуватив П.Постишева і його оточення у троцькізмі, також висунув політ. звинувачення у короткозорості, недостатній вимогливості, пособництві «ворогам народу» на адресу ін. керівників УРСР. 13 жовт. 1937 був заарештований і ув’язнений. 27 січ. 1938 постановою пленуму ЦК КП(б) України виведений зі складу ЦК КП(б) України. Його прізвище було внесено до «Списка лиц, подлежащих суду Военной коллегии Верховного суда Союза ССР», підписаного 19 квітня 1938 Й.Сталіним, В.Молотовим, Л.Кагановичем і А.Ждановим. Вироком Військ. колегії Верховного суду СРСР засуджений до смерті. Страчений. Реабілітований 1956. Літ.: Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918—1991). К., 2005; Кудрявцев Сергей Александрович. Web: Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 (http://www.knowbysight.info/index.asp). В.Ю. Васильєв.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУДРЯВЦЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
