КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, Самостійна Кубанська Народна Республіка, Кубанський Край — держ. утворення на Кубані в період української революції 1917—1921. Виникла внаслідок потужного руху нас. Кубані (насамперед більшості українцівчорноморців) за держ. самовизначення. Проголошена 28 січ. 1918 Кубанською законодавчою радою як складова частина майбутньої Рос. Федеративної Республіки, але вже 16 лют. 1918 була урочисто визнана актом Кубанської законодавчої ради як незалежна д-ва — «Самостійна Кубанська Народна Республіка». Серед її засновників і керівників — М.Рябовол (голова Кубанської крайової ради), К.Бардіж, Л.Бич (голова Кубанського уряду), К.Безкровний (міністр внутр. справ), Ф.Щербина (голова Верховного суду) та ін. Законодавчими органами республіки були — Кубанська крайова рада та Кубанська законодавча рада. Виконавча влада зосереджувалася в руках гол. отамана, який обирався на 4 роки Крайовою радою і був головнокоманд. ЗС та призначав уряд. Уряд був відповідальним перед Законодавчою радою. Пріоритетними напрямами внутр. політики були: вирішення демократ. шляхом соціальних, нац. та екон. проблем, заходи з переведення на українську мову навч. закладів у районах із більшістю укр. нас., зовн. політики — боротьба з більшовизмом шляхом створення військово-політ. союзу новопосталих незалежних д-в та орієнтація на Україну, зокрема, підтримка руху за об’єднання з Україною на федеративній основі. 4 груд. 1918 на надзвичайній сесії Кубанської крайової ради була прийнята но-
ва конституція, в якій започатковано нову назву Кубанської д-ви — Кубанський Край. Розвиток К.Н.Р. значною мірою гальмувався з боку Добровольчої армії ген.-лейтенанта А.Денікіна, який вкрай вороже ставився до незалежності Кубані. Представники Білого руху, з яким лідери К.Н.Р. вимушені були укласти союз для спільної боротьби з більшовиками, вдалися до прямого терору проти лідерів самостійництва Кубані — убивств М.Рябовола (13 черв. 1919) і О.Кулабухова, до арештів та переслідувань членів Кубанської крайової ради, поза законом була оголошена делегація К.Н.Р. на Паризьку мирну конференцію 1919—1920, яка поставила там питання про прийняття К.Н.Р. до Ліги Націй (5 жовт. 1919). Ці репресії викликали відторгнення значної частини кубанських козаків від Білого руху, що врешті-решт призвело до його поразки. Становлення державності Кубані остаточно було припинене вторгненням Червоної армії (див. Радянська армія) 1920. (Див. також Кубанське козацьке військо.) Літ.: Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані, т. 1. Прага, 1925; Іванис В. Стежками життя, кн. 1—4. Новий Ульм, 1958—61; Його ж. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968; Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українців Кубані. К., 1994; Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002. Д.Д. Білий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
