КРОПИВ’ЯНСЬКИЙ Микола Григорович (28(16).12.1889—21. 10.1948) — військ. діяч. Н. в с. Володькова Дівиця (нині с. Червоні Партизани Носівського р-ну Черніг. обл.) у заможній сел. родині. 1913 закінчив Чугуївське військ. уч-ще. Був учасником Першої світової війни. Став підполковником рос. армії, повним Георгіївським кавалером, був нагороджений Золотою Георгіївською зброєю. Від лют. 1917 —
412 КРОПОТКІН
П.О. Кропоткін.
чл. РСДРП(б)—ВКП(б). Воював на Південно-Західному фронті, вів там пропагандистську роботу. В груд. 1917 обраний командиром 12-го армійського корпусу. Від берез. 1918 — нач. штабу 2-ї революц. армії, що воювала проти Армії Української Народної Республіки та австро-нім. військ (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). Після відступу 2-ї революц. армії під натиском нім. військ на тер. РСФРР улітку цього ж року був направлений на підпільну парт. роботу в Україну. Став організатором партизан. руху на Чернігівщині та Полтавщині, керівник Ніжинського збройного повстання 1918. У верес.—листоп. 1918 командував більшовицькою 1-ю повстанською укр. д-зією, що була утворена в «нейтральній зоні» з партизан. загонів. Пізніше став нач. штабу формувань групи військ Курського напрямку Укр. рад. армії (див. Радянська армія). У лют.—трав. 1919 був ніжин. військкомом, комендантом. У верес. цього ж року призначений нач. 60-ї стрілец. д-зії, що воювала проти денікінців (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920). Був нагороджений орденом Червоного Прапора. Від лют. 1920 призначений нач. тилу Дванадцятої армії, одночасно у квіт.— трав. цього ж року командував на польс. фронті 47-ю стрілец. д-зією. 1921—22 — нач. військ ВЧК України і Криму, уповноважений РНК УСРР по боротьбі з бандитизмом. 1923—24 служив у штабі РСЧА. Потім працював на госп. роботі та в органах ДПУ й НКВС УРСР. У ході чергової сталінської чистки правоохоронних органів (див. Компартійно-радянська система державної влади в СРСР, «Єжовщина») у травні 1938 був заарештований, а 20 лип. 1940 засуджений до 5 років таборів (відбування строку покарання рахувалося з дня арешту). 1943 був звільнений. Після відновлення на Україні рад. влади (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941—1945) повернувся на Чернігівщину, працював лісником, конюхом, сторожем. П. у м. Ніжин. Реабілітований 1956. Літ.: Дудко І. Микола Григорович Кропив’янський. К., 1965. О.Й. Щусь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРОПИВ’ЯНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
