КРОЛЕВЕЦЬ — місто Сумської області, райцентр. Розташов. при впадінні р. Свидня в р. Реть (прит. Сейму, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 24,6 тис. осіб (2004). До цього часу (поч. 21 ст.) тер. міста археологами досліджена недостатньо, поодинокі розкопки дають змогу говорити лише про те, що люди тут господарювали ще в епоху енеоліту, в 5 ст. тут зводили житла, у 12 ст. тут було 2 поселення, на межі 17 ст. виникло с. Подолово. Власне К. (точніше поселення, що згодом — після зведення тут укріплень — отримало назву К., можливо, від польс. слова «круль», що означає король) був заснований на поч. 17 ст. (імовірно 1601) вихідцями з Правобережної України. Розвитку міста сприяло його розміщення — на перехресті двох торг. шляхів, що вели з Києва до Москви: одного — через Новгород-Сіверський і Калугу (нині місто в РФ), другого — через Глухів на Орел і потім на Тулу (нині обидва міста в РФ). За Деулінським перемир’ям 1618 поселення відійшло до Польщі і було подароване польс. магнату Щ.Вишлю. 1638 К. згадується як місто. 1644 польс. король Владислав IV Ваза надав місту магдебурзьке право. 1648—1781 — сотенне м-ко Ніжинського полку. 1657 місцеві козаки виступили проти гетьмана І.Виговського. Наприкінці 1663 місто захопило об’єднане військо польс. короля Яна II Казимира Ваза та правобереж. гетьмана П.Тетері, але вже на поч. наступного року містом оволодів рос. воєвода кн. Г.Ромодановський. У 18 ст. мав ярмарок. Після поділу Лівобережної України на три намісництва 4 черв. 1782 був затверджений герб К.: «Архангел Михаїл в одежі воїна, стоїть на чорному змієві, зв’язаному у вузол, тримає в одній руці оголений меч, а в другій — ваги золоті, у синьому полі». Від 1782 К. — повітове місто (з 1796 — заштат-
не) Новгород-Сіверського намісництва, від 1797 — Малоросійської губернії, а з 1802 — Чернігівської губернії. Від 1803 — знову повітове місто. В «Описах Лівобережної України кінця ХVIII — початку ХIХ ст.» вміщено два плани К. з позначеними укріпленнями. У 17—18 ст. К. — один з найбільших осередків укр. худож. ткацтва та центр торгівлі України з Росією. У 19 ст. вироби місц. ткачів (рушники, скатерки, запаски тощо) були відзначені медалями Паризької, Лондонської, Туніської виставок, отримали почесні відгуки Барселонської, Копенгагенської, багатьох рос. виставок. 1860 в місті було 7209 жителів, 1913 — 16,5 тис. 1923—30 — райцентр Кролевецької округи (див. Округа), 1932—39 — Чернігівської області, від 1939 — Сум. обл. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 окупований гітлерівцями з 3 верес. 1941 по 2 верес. 1943. Під час окупації в околицях К. діяв партизан. загін на чолі з В.Кудрявським, що згодом увійшов до партизан. з’єднання під командуванням С.Ковпака. 1999 відроджено Кролевецький Хрестовоздвиженський ярмарок. На поч. 21 ст. в місті діяло 20 пром. підприємств, у т. ч. ЗАТ «Кролевецький арматурний завод», ВАТ «Кролевецький ремонтно-механічний завод», ВАТ «Фабрика “Художнє ткацтво”». Через К. проходять залізниця та автомагістраль Київ—Москва. У К. народилися, зокрема: етнограф Г.Калиновський, учений-лісівник, основоположник лісової дослідної справи в Російській імперії В.Огієвський (1861—1921; див. Огієвські), дер-
407 КРОЛЕВЕЦЬ
Кролевець. Залізничний вокзал. 1905. Фото початку 21 ст.
408 КРОМЕР
матовенеролог, один з організаторів мед. від-ня при Вищих жін. курсах у Києві С.Томашевський (1854—1919), педагог Т.Лубенець (1855—1936), художник-авангардист, мистецтвознавець, письменник О.Грищенко (1883— 1977), поет-перекладач М.Лукаш (1919—88). Пам’ятки арх-ри: Спасо-Преображенська церква (освячена 1782; нині використовується за прямим призначенням), міська управа (кін. 19 ст.), залізничний вокзал у місті (1905). Літ.: ІМіС УРСР. Сумська область. К., 1973; Гурьев А.Д. История города Кролевца. Сумы, 1994; Карась А.В. З історії міста Кролевця. Суми, 1995; Кролевець. Web: Органи влади Кролевецького району (http://www. krolrda.gov.ua). О.Г. Бажан.
чаї, установи і державний лад Польського королівства»). До книжки була додана карта Литви, Ліфляндії (пн. ч. сучасної Латвії і пд. ч. Естонії) і Рос. д-ви, укладена М.Струбичем. Обидві істор. праці використовували укр. літописці 17 — поч. 18 ст. Літ.: Barycz H. Kromer Marcin. В кн.: Polski s»ownik biograficzny, t. 15. Wroc»aw—Warszawa—Krak\w, 1970. Я.Д. Ісаєвич.
«Шахматный листок», що видавався 1859—63 Г.Кушельовим-Безбородьком). Досліджував теорію цієї гри, аналізи були опубліковані в найавторитетнішій фаховій періодиці того часу. 1852 повернувся в Україну, займав посаду керуючого цукровим з-дом у Харківській губернії. П. у м. Харків. Тв.: Шекспир: Обзор главнейших мнений о Шекспире, высказанных европейскими писателями в XVIII и ХIХ столетиях. «Отечественные записки», 1840, № 9; Охотники новейшего времени. Сочинение маркиза деФудраса. «Библиотека для чтения», 1849—1850, т. 97—100; Пленники. Там само, 1849, т. 98. Літ.: Heinrich Сroneberg’s Schachnachlass. «Schachzeitung», 1861, № 1—5; Кронеберг Андрей Иванович. В кн.: Русский биографический словарь, [т. 9]. СПб., 1903; Коган М.С. История шахматной игры в России. Л., 1927; В.Г. Белинский и его корреспонденты. М., 1948; Шекспир и русская культура. М.—Л., 1965; Линдер И.М. У истоков шахматной культуры. М., 1967; Левин Ю.Д. Кронеберг Андрей Иванович. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 3. М., 1994; Белинский В.Г. Собрание сочинений, т. 8. М., 1982; Кронеберг. В кн.: Шахматы: Энциклопедический словарь. М., 1990; Дмитрієва Т.В. Кронеберг Андрій Іванович. В кн.: Літературна Харківщина. Х., 1995. П.Г. Усенко.
М. Кромер.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРОЛЕВЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
