КРИЛОВ Микола Іванович (29 (16).04.1903—09.02.1972) — військовий діяч. Маршал Рад. Союзу (1962). Двічі Герой Рад. Союзу (1945). Н. в с. Галяєвка (нині с. Вишневе Пензенської обл., РФ) в сім’ї службовця. 1919 закінчив екстерном школу 2-го ступеня в
340 КРИЛОВ
М.М. Крилов.
м. Аркадак (нині місто Саратовскої обл., РФ). Цього ж року добровільно вступив до Червоної армії (див. Радянська армія). У жовт. 1920 закінчив піхотно-кулеметні курси червоних командирів. Учасник громадян. війни, командував стрілковим взводом, ротою, потім батальйоном на Південному фронті, у Закавказзі, на Далекому Сх. Двічі був поранений. 1927 став чл. ВКП(б)— КПРС. 1928 закінчив вищі курси вдосконалення командного складу «Выстрел». Напередодні Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — нач. штабу Дунайського укріпрайону. У черв. 1941 — полковник. Під час війни — нач. оперативного від. штабу, потім — заст. нач. і нач. штабу Приморської армії (від листоп. 1941), 62-ї армії (від верес. 1942), Восьмої гвардійської армії (від квіт. 1943), команд. 21-ї армії (від липня 1943), 5-ї танк. армії (жовтень 1943 — жовтень 1944) і П’ятої гвардійської танкової армії (від груд. 1944). Брав участь в Одеській оборонній операції 1941, Севастопольській обороні 1941— 1942 (був тяжко поранений), у Сталінградській битві 1942— 1943, Білоруській наступальній операції 1944, Східно-Прусській і Харбіно-Гірінській наступальних операціях 1945. Перший раз звання Героя Радянського Союзу йому було присвоєно 19 квіт. 1945 за особисту мужність і вміле кер-во військами армії в період Білорус. наступальної операції 1944. Вдруге — 8 верес. цього ж року за розгром квантунського угруповання япон. військ на тер. Манчжурії. Після війни — команд. армії, команд. Далекосхідного, Уральського, Ленінгр. і Моск. військ. округів. Від 1961 — чл. ЦК КПРС. 1963—72 головнокоманд. ракетних військ стратегічного призначення і заст. міністра оборони СРСР. Нагороджений 3-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції (1968), 4-ма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-го ст., орденом Кутузова 1-го ст., а також медалями та відзнаками іноз. д-в. Написав мемуари: «Не померкнет никогда» (М., 1969), «Навстречу победе» (М., 1970; у співавт.) «Огненный бастион» (опубліковано посмертно; М., 1973), «Сталинградский рубеж»
(опубліковано посмертно; М., 1984). П. у м. Москва. Урна з його прахом встановлена в Кремлівській стіні. Літ.: Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Кондратович А.И. Рубежи полководца. М., 1973; Чуйков В. Маршал Советского Союза Н.И. Крылов. «Военно-исторический журнал», 1973, № 4; Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 1. М., 1987; Крылов Николай Иванович. Web: Герои страны (http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1). Т.С. Першина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крилов Микола Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
