КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР — правосл. монастир у м. Кременець. Заснований 1633 хорунжим Данилом Малиновським та чашником Лаврентієм Древинським. Спочатку це був чол. монастир, який звався Братським. При ньому діяло правосл. Богоявленське братство, яке мало школу, друкарню, шпиталь. 1701 за сприяння кременецького старости кн. Януша Вишневецького Богоявленським монастирем оволоділи уніати (див. Українська греко-католицька церква). Друкарня, де були випущені «Грамматика» (1638) та «Собор Луцкий» з передруком твору Сильвестра (Косова) «О седми таинствах», школа й шпиталь припинили своє існування. Оволодівши монастирем, ваcиліани 1725 розпочали в ньому буд-во кам’яних будівель. 1807 будівлі віддано під польс. ліцей, що його заснував Т.Чацький, а монастир переведено у будівлі Кременецького реформатського монастиря. 1839 терени монастиря повернули православним, церкву перетворено на парафіяльну, а б-ку (1607 назв), за розпорядженням Синоду, передано до Волинської
духовної семінарії. 1865 при Богоявленській церкві відновлено Свято-Богоявленський монастир (спочатку прирахований до Загаєцького Святого Іоанна Милостивого монастиря, з 1873 — до Дерманського Свято-Троїцького монастиря, з 1906 — самостійний 1 класу). На поч. 20 ст. храмів було три: соборний Свято-Богоявленський (збудований 1760), Микільський (перебудований 1841) та Іоанна Хрестителя. Існувала братська Свято-Миколаївська церковно-парафіяльна школа. 1934 в обителі містилась резиденція архієпископа Олексія Громадського (убитий 1943, похований на монастирському кладовищі). 1953 монастир перетворений на жіночий (сюди були переведені монахині зі Свято-Миколаївського монастиря, с. Обич Шумського р-ну Терноп. обл.). 1959 монастир був закритий (налічував 65 сестер), сестри оселилися здебільшого в Корецькому СвятоТроїцькому монастирі. Монастирське майно, зокрема б-ку, пограбовано. Гол. святиню — чудотворну ікону Божої Матері — врятовано і збережено в Почаївській Свято-Успенській лаврі. Монастир відновлено в серп. 1990. Належить до УПЦ (МП). Ігуменія Херувима (Бенещук; п. 1996) відновила ризницю, б-ку, золотошвейну майстерню. Повернуто Свято-Миколаївський храм і корпус келій. Нині тут понад 80 монахинь і послушниць. Літ.: Барановский С. Краткие исторические сведения о бывших на Волыни православных типографиях. «Волынские Епархские Ведомости», 1877, № 18; Зверинский В.В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи, вып. 1. СПб., 1890; Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 3. Почаев, 1893; Денисов Л.И. Православные монастыри Российской империи. М., 1908; Християнські церкви в Крем’янці. «Літопис Волині» (Winnipeg), 1988, ч. 15. С.І. Білокінь.
Успіння Пресвятої Діви Марії, фундований 1538 королевою Боною). У 1-й пол. 17 ст. на кошти меценатів із місц. укр. шляхти, яка почала окатоличуватися, францисканці змурували новий костьол і двоповерховий чернечий корпус. У серед. 17 ст., на початку визвол. війни укр. народу (див. Національна революція 1648—1676), монастир був розгромлений, але згодом відновив свою діяльність. У 18 ст. тут була збудована двох’ярусна дзвіниця в стилі пізнього бароко. На поч. 19 ст. францисканці володіли приміським с. Бонівка (нині село Кременецького р-ну Терноп. обл.), яке постало на землях, наданих колись королевою Боною. Парафія, яку вони обслуговували, охоплювала католиків м. Кременець і бл. 40 навколиш. сіл. Після поразки польського повстання 1830—1831 за указом імп. Миколи І 1832 монастир закрили. Його тер. і споруди отримала правосл. Церква: костьол був переосвячений у Свято-Миколаївський собор (до сьогодні є діючим). Нині будівлі колиш. монастиря входять до складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. Літ.: Теодорович Н.И. История города Кременца Волынской губернии. Седлец, 1904; Александрович В. Монастирі францисканців та реформатів у Кременці: нововіднайдені архівні матеріали. В кн.: Релігія і церква в історії Волині: Збірник наукових праць. Кременець, 2007. В.Д. Собчук.
архітектурних споруд Кременецького Свято-Богоявленського монастиря (18—20 ст.), Кременецького єзуїтського монастиря (18 ст.) та Почаївської Свято-Успенської лаври (18—20 ст.). Літ.: Собчук В.Д. Перлина в короні України: Кременець. Кременець, 2005. В.Д. Собчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРЕМЕНЕЦЬКИЙ СВЯТО-БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
