залізничної станції, за 36 км від м. Хмельницький. Нас. 20,45 тис. осіб (2007). Перша письмова згадка — в акті від 16 січ. 1444, за яким волин. кн. Свидригайло передав «Красилів двір» своєму слузі Михайлу Олехновичу. 1497—1541 належав князям Острозьким. Від кін. 16 ст. зазнавав спустошливих нападів татар. Протягом 16—17 ст. — під владою Польщі. 1648—49 входив до Остропільського козацького полку. Нас. К. брало участь у національній революції 1648—1676 та в гайдамацькому русі 18 ст. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов
до Російської імперії. 1793—95 — у складі Ізяславського намісництва, 1795—96 — Старокостянтинівського пов. Подільської губернії, 1797—1917 — Заславського пов. Волинської губернії. 1825 в К. знаходилась управа Товариства з’єднаних слов’ян на чолі з командиром роти Пензенського піх. полку М.Спирідовим. У трав. 1906 робітники місцевого цукрового з-ду підняли страйк, який був придушений владою, організатора виступу Д.Слободзянюка засуджено до 15 років ув’язнення, а активістів заслано до Сибіру. Райцентр 1923—31 та від 1935. 1932 почала діяти невелика майстерня по ремонту сільськогосподарського інвентаря (після повоєнної реконструкції та будва нових цехів у 1950-х рр. на її базі було створено Красилівські ремонтно-механічні майстерні). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945, під час гітлерівської окупації К. від 8 лип. 1941 до 9 берез. 1944, тут було знищено 3255 осіб, 700 вивезено на примусові роботи до Німеччини. Від верес. 1942 і до визволення тут діяла підпільно-диверсійна група ім. Суворова під командуванням Г.Вітюка, яка входила до партизанського з’єднання С.Олексенка. 1948 споруджено красилівську дільницю (120 км)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАСИЛІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
