КОЯЛОВИЧ Михайло Йосипович (02.10(20.09).1828—04.09(23. 08).1891) — історик, викладач, публіцист. Н. в м. Кузниця Сокольського пов. Гродненської губ. в родині священика. 1851 закінчив Литов. семінарію в м. Вільно (нині м. Вільнюс), 1855 — Петерб. духовну акад. У різні роки викладав у Ризькій та Петерб. духовних семінаріях. Чл. Археографічної комісії в Санкт-Петербурзі. Від 1862 — у Петерб. духовній акад.: інспектор (1874— 78), проф. (з 1873), пом. ректора на церковно-істор. від-ні (1878— 84). Був прибічником слов’янофільської (див. Слов’янофіли) та панславістської (див. Панславізм) інтерпретацій істор. минулого. Виходив з ідеї суб’єктивності пізнання історичного. Розглядав розвиток історіографії в руслі єдиного процесу поступу істор. самосвідомості сусп-ва. Вважав, що росіяни, українці та білоруси походять від спільного кореня, належного до слов’ян. етносу, об’єднані православ’ям і складають єдине ціле — рос. народ. Ви-
ступав за урядову підтримку православ’я. Полемізував з М.Костомаровим та ін. істориками й публіцистами з питань нац. та конфесійної політики уряду в зх. губерніях Російської імперії та Царстві Польському, проблем укр. та польс. історії. Автор праць з історії Литов.-Рус. д-ви та Польщі, історії укр. та білорус. церкви, міжконфесійних взаємин, польс.-рос. відносин, рос. суспільно-політ. думки та історіографії. За його редакцією видано: «Документы, объясняющие историю Западно-Русского края и его отношения к России и к Польще» (C.-Петербург, 1865), «Дневник Люблинского сейма 1569 года. Объединение Великого княжества Литовского с королевством Польским» (С.-Петербург, 1869), а також низку джерел з історії польс.-рос. відносин 16—17 ст. П. у м. С.-Петербург. Тв.: Замечание об источниках для истории литовской церковной унии. «Христианское чтение», 1858, № 2; Литовская церковная уния, т. 1—2. СПб., 1859—62; Лекции по истории Западной России. М., 1864; Просьба жителей западной Малороссии о принятии их в русское подданство 1773 года. «Журнал Министерства народного просвещения», 1872, № 9; История воссоединения западно-русских униатов старых времен. СПб., 1873; Три подъема русского народного духа для спасения нашей государственности во времена самозванческих смут. «Христианское чтение», 1880, № 3—4; Историческая живучесть русского народа и ее культурные особенности. СПб., 1883; История русского самосознания по историческим памятникам и научным сочинениям. СПб., 1884; Минск, 1997; Чтения по истории Западной России. СПб., 1884. Літ.: Бершадский И. Коялович М.О. «Журнал Министерства народного просвещения», 1891, № 10; Пальмов И.С. Памяти М.И. Кояловича (23 августа 1891 г.): Речь, произнесенная в торжественном собрании славянского благотворительного общества 1-го декабря 1891 г. СПб., 1891; Родосский А. Биографический словарь студентов первых XXVII-ми курсов Санкт-Петербургской духовной академии. СПб., 1907; Языков Д.Д. Обзор жизни и трудов покойных русских писателей и писательниц, вып. 11. СПб., 1909; Костомаров Н.И. По поводу книги «История русского самосознания по историческим памятникам и научным сочинениям» М.О. Кояловича. В кн.: Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования, т. 16: Русские инородцы.
М., 1996; Черепица В.Н. М.О.Коялович: История жизни и творчества. Гродно, 1998. Ю.А. Пінчук, О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Михайло Йосипович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
