КОСЯЧЕНКО Григорій Петрович (06.01.1901(24.12.1900)—08. 07.1983) — держ. і парт. діяч доби СРСР. Канд. екон. н., проф. Н. в с. Петрівка (нині село Луган. обл.) у родині фельдшера. 1913— 14 навч. в ремісничому уч-щі. Від 1914 працював посильним магазину в Луганську, з 1915 був учнем, а потім — робітником Луганського паровозобудівного заводу. Від 1917 — чл. РСДРП(б)— КПРС. Під час австро-німецьких військ контролю над територією України 1918 діяв у партизан. загоні на тер. Харківської губернії. 1919—22 — у Червоній армії (див. Радянська армія): спочатку політпрацівник, потім — уповноважений, з листоп. 1920 — військ. комісар, а з 1921 — зав. відділу постачання 42-ї стрілец. д-зії. У лют.—лип. 1922 — курсант воєнно-політ. курсів у Новочеркаську (нині місто Ростовської обл., РФ). Від серп. 1922 до 1926 — слухач Військово-політ. акад. ім. М.Толмачова в Петрограді (нині
м. Санкт-Петербург). 1926—29 — викл. військово-політ. курсів у Ленінграді (нині м. С.-Петербург), 1929—32 — слухач Екон. ін-ту червоної професури в Москві, 1931 був призначений зав. каф-ри політ. економії Військ. акад. ім. Фрунзе. Від 1937 — зав. каф-ри політ. економії Військово-політ. акад. ім. Леніна в Москві. 1940 — заст., 1941—44 — 1-й заст. голови Держплану СРСР. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 брав участь у розробленні військово-госп. планів і планів матеріально-тех. забезпечення воєн. пром-сті й оборони країни. 1944—49 — редактор ж. «Плановое хозяйство». 1949—53 — 1-й заст. голови, у берез.—черв. 1953 — голова, потім до 1957 знову 1-й заст. голови Держплану СРСР. Від 1952 до 1961 — чл. Центр. ревізійної комісії КПРС. 1957—60 — заст. міністра фінансів СРСР, 1960—70 — дир. Науково-дослідного фінансового інту Мін-ва фінансів СРСР, від 1970 — на пенсії і водночас ст. н. с. цього ж ін-ту. Написав кілька праць і був відповідальним редактором кількох видань з екон. та фінансових питань, зокрема автором і редактором колективної монографії «50 лет советских финансов» (М., 1967). П. у м. Москва. Літ.: Григорий Петрович Косяченко (некролог). «Правда», 1983, 13 июля; Інтернет-сторінка Музею «Дом на набережной» (http://museumdom.narod.ru/bio01/kosya.html); Интернет-сайт Научно-исследовательского финансового института Академии бюджета и казначейства Министерства финансов Российской Федерации (http://www2.minfin.ru/nifi/his_nifi.htm); Госплан. Web: http:// blogwar.ru. І.М. Лисенко.
233 КОТ
К.К. КосцюшкоВалюжинич.
С. Кот.
КОТ Станіслав (22.11.1885—26. 12.1975) — польс. іcторик к-ри, громад. діяч, політик. Проф. (1920), почесний д-р Оксфордського ун-ту (1942). Н. в с. Руда (біля м. Ропчице, нині в Польщі). Навч. у Львів. ун-тi (1904— 09). Ред. час. «PromieЅ», 1908— 10 — голова Львів. округу Т-ва нар. ун-тів iм. А.Міцкевича. 1912—14 проводив наук. дослідження в Парижі (Франція) за дорученням краківської Акад. знань. Під час Першої світової
234 КОТИК
В. Котик.
Пам’ятник В. Котику в м. Красилів Хмельницької обл. Фото початку 21 ст.
Д.В. Котко.
війни працював у військ. департаменті Гол. нац. к-ту. Від 1919 — наук. кер. i ред. cepiї «Національна бібліотека» (Biblioteka Narodowa). 1920 отримав звання габілітованого професора і був призначений на каф-ру icтopii к-ри Краківського університету. Від 1921 (і до 1939) редагував час. «Reformacja w Polsce». Цього ж року став чл.-кор. Польс. акад. знань, з 1928 — її дійсний член. Від 1930 — чл. Наук. т-ва у Львові. Досліджував к-ру Ренесансу (див. Відродження), висвітлив творчий внесок польс. діячів у розвиток Реформації, зокрема аріанського руху (див. Аріанство). Упорядкував хрестоматію джерел для вивчення icтopiї в школах. Друкував статті з icтopiї пед. думки і шкільництва. За участь у протесті проти ув’язнення опозиційних політ. діячів i проти ухвалення закону, який обмежив самоуправління вищих шкіл, змушений був 1934 вийти на пенсію. 1935 викладав у Колеж де Франс (переважно icтopiю польс. apiaнствa), 1936—39 — чл. виконавчого к-ту Селянської партії (Stronictwo Ludowe). Від грудня 1939 — міністр внутр. справ польс. еміграційного уряду B.-Е.Сікорського в Парижі (Франція). 1941—42 — посол польс. еміграційного уряду в Москві. 1942—43 — держ. міністр польс. уряду i його представник на Бл. Сході, де тоді перебувала значна частина ЗС Польщі (див. Андерса армія). 1943—44 — міністр інформації. Після Другої світової війни повернувся до Польщі з C.Миколайчиком, співпрацював з Тимчасовим урядом нац. єдності й був призначений послом у Римі (Італія). Після загострення peпpeciй приєднався до політиків, пов’язаних з лондонським урядом, відмовився співпрацювати з варшавським режимом i залишився на eміграції, проживав у Парижі та Лондоні (Велика Британія). Займався літ. творчістю. Вивчав icтopiю українсько-польс. взаємин, зокрема обставини укладання Гадяцького договору 1658 і діяльність Ю.Немирича. Від 1955 очолював Гол. раду Польс. сел. партії. П. у м. Лондон. Тв.: Andrzej Frycz wychowaniu i szkole. Szkolnictwo parafialne XV—XVIII w. Lw\w, Modrzewski о Lw\w, 1910; w Ma»opolsce 1912; Andrzej
Frycz Modrzewski. Studium z dziej\w kultury polskiej XVI wieku. Krak\w, 1919; Komisja Edukacji Narodowej 1773—1794. Krak\w, 1923; Reforma szkolna Stanis»awa Konarskiego. Krak\w, 1923; Historia wychowania: Zarys podr“cznikowy. Warszawa, 1924, 1996; Helmstedt i ZamoСƒ: Z dziejow kultury humanistycznej. ZamoСƒ, 1929; Zygmunt August i rozkwit reformacji w Polsce, 1548—1572. Krak\w, 1929; Ideologia polityczna i spo»eczna braci polskich, zwanych arianami. Warszawa, 1932; Polska Z»otego Wieku wobec kultury zachodniej. Krak\w, 1932; Listy z Rosji do genera»a Sikorskiego. Londyn, 1955; Polska Z»otego Wieku a Europa: Studia i szkice. Warszawa, 1957; Rozmowy z Kremlem. Londоn, 1959; Jerzy Niemirycz: w 300-lecie ugody hadziackiej. Paryу, 1960. Літ.: Tazbir J. Stanis»aw Kot. «Kwartalnik Historyczny», 1976, 83; Rutkowski T.P. Stanis»aw Kot 1885— 1975: Biografia polityczna, Б/м, 2000; Stanis»aw Kot — uczony i polityk. Krak\w, 2002. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСЯЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
