КОСТЕЦЬКИЙ Гераклій (Іраклій; 1721—21.06.1768) — діяч чернечого чину св. Василія Великого (див. Василіани) в галузі просвіти (див. Василіанські школи), місіонер-проповідник, підніс значення Теребовлянського (Підгірцівського) монастиря до центру студій для чернечої молоді. Походив з Перемишльщини. 1750—54 навч. в папській семінарії у Вільно (нині м. Вільнюс), де здобув богословську освіту. 1758—64 — ігумен монастиря оо. Василіан у Замості (нині м. Замосць, Польща), за його суперіорату (правління) активно провадилася розбудова обителі, пожвавилася душпастирська праця («місії», їх у цей час відбулося 22) серед мирян (у т. ч. й римо-католиків) Холмської єпархії та Брацлавщини (Ладижин — нині місто Він. обл., Тетіїв, Умань, Торговиця — нині село Новоархангельського р-ну Кіровогр. обл.). За його участю було засновано
монастир василіан у Христинополі (нині м. Червоноград). Улітку 1765 на прохання київ. воєводи, графа Ф.-С.Потоцького очолив новоств. Уман. монастир Василіан і колегіум при ньому. Після отримання звістки про наближення до Умані гайдамаків (див. Коліївщина), розуміючи небезпеку, дозволив ченцям рятуватися та розпустив по домівках частину вихованців колегіуму, а сам, передбачаючи свою кончину, залишився, однак, у місті для підтримки міщан. Загинув разом із кількома монахами-василіанами під час «уманської різанини» після захоплення міста гайдамаками. Літ.: Pid»ypczak-Majerowicz M. Bazylianie w Koronie i na Litwie. Szko»y i ksiуki w dzia»alnoСci zakonne. Warszawa—Wroc»aw, 1986; Нарис історії василіянського чину святого Йосафата. Рим, 1992; Антонович В.Б. Уманский сотник Иван Гонта. В кн.: Антонович В.Б. Моя сповідь: вибрані історичні та публіцистичні твори. К., 1995; Великий А. ЧСВВ. З літопису християнської України. Львів. 2000; Gil A. Che»mska diecezja unicka 1596—1810. Dzieje i organizacja. В кн.: Studia i materia»y do dziej\w chrzeСciaЅstwa wschodniego w Rzeczypospolitej, t. 1. Lublin, 2005. Р.С. Захарченко.
жав польс. короля Яна ІІІ Собеського. 1685 повернувся до Молдови, був старостою пд. повіту Путна, неофіц. радником господаря Костянтина Кантеміра (1688— 91). В ім’я боротьби проти Османської імперії встановив таємні контакти з потенційними союзниками Молдови — Австрією та Францією, за це був звинувачений у держ. зраді й страчений разом із братом наприкінці 1691. Мав двох синів: Петрашку і Некулає. У різні роки створив і опублікував кілька істор. творів, зокрема «Опис Молдавської і Мунтянської землі» (в ньому є відомості з історії Буковини) та «Літопис Молдавської землі від воєводи Аарона» (охоплює період від 1595 до 1661).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСТЕЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
