КОСИНКА Григорій Михайлович (справжнє прізв. — Стрілець; 29(17).11.1899—15.12.1934) — письменник. Н. в с. Щербанівка (нині село Обухівського р-ну Київ. обл.) у незаможній сел. родині. В чотири роки навчився грамоти від діда. Змалку працював на цукроварні. Закінчив 2-класну школу в сусідньому с. Красний Кут. Інтерес до навчання заохочував брат матері, у майбутньому відомий прозаїк, Калістрат Анищенко. 1914 перебрався до Києва. Працював на різних роботах, учився на вечірніх курсах гзії, склав екстерном іспити за 6 класів. Почав публікувати в періодичних виданнях невеликі нариси, оповідання, фейлетони. 1919 видрукував своє перше оповідання («На буряки»), підписане
Г.М. Косинка.
Зліва направо: Б. АнтоненкоДавидович, Григорій Косинка, М. Гарич, Є. Плужник, В. Підмогильний. Київ, 1925.
210 КОСИНСЬКИЙ
В.А. Косинський.
ім’ям Григорій Косинка. 1919— 22 навч. в Київ. ін-ті нар. освіти. У різні роки працював у газ. «Вісті Київського губернського революційного комітету», в журналах «Нова громада», «Всесвіт», у вид-ві «Маса», у Держ. вид-ві України, на радіо, у Всеукраїнському фотокіноуправлінні, на Київ. кінофабриці (нині Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка). 1924 одружився з Тамарою Михайлівною Мороз (1905—94; прізвище після одруження — Мороз-Стрілець). Був дир. Харків. і Київ. радіокомітетів, чл. літературно-мистецької групи «Гроно» та літ. орг-ції «Ланка» (з 1926 — «Майстерня революційного слова»). У різні роки опублікував збірки оповідань і новел: «На Золотих Богів» (1922), «За воротьми» (1925), «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання» (1928), «Циркуль» (1930), «Серце» (1933). Його творчості притаманні ескізність, фрагментарність, використання імпресіоністичних засобів, соціально-психологічне відображення дійсності. Перекладав твори М.Гоголя, Максима Горького, А.Чехова, М.Шолохова. На поч. 1930-х рр. «зарахований» критиками до апологетів «власницького націоналістичного світогляду». 4 листоп. 1934 після критичного виступу в будинку письменників був заарештований, а 13—15 груд. в ході розпочатих владою репресій (див «Кіровський призов») разом з ін. 27 «терористами-білогвардійцями» (серед них, зокрема, письменники Д.Фальківський, О.Близько та К.Буревій) засуджений до смерті. Страчений у м. Київ. 1957 реабілітований. Дружина К. зібрала і видала спогади про нього, а також надрукувала про нього та ін. діячів укр. культури, з якими він мав дружні й творчі стосунки, власну книгу. Його твори перекладено рос., білорус., нім., італ., польс., болг., угор. та ін. мовами. 1979 в с. Щербанівка встановлено пам’ятник К. (скульп. Г.Кальченко, архіт. А.Ігнащенко). Тв.: Новели. К., 1962; Серце. К., 1967; Твори. К., 1972; Гармонія. К., 1988; Заквітчаний сон. К., 1990; Вибрані твори. К., 2002; Оповідання. Місто: Роман. К., 2003.
Рос. переклади: В хлебах. М.—Л., 1930; На Золотых Богов. М., 1966; Вечерние тени. М., 1991. Літ.: Музичка А. Творчий шлях Г.Косинки. «Критика», 1929, № 3; Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Мюнхен, 1959; К., 2001; Про Григорія Косинку. К., 1969; Мороз-Стрілець Т. Слово на варті революції. «Дніпро», 1984, № 11; Жулинський М. Григорій Косинка (1899—1934). «ЛУ», 1988, 13 трав.; Наєнко М. Григорій Косинка. К., 1989; Фещенко В.В. Косинка Григорій Михайлович. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995; Син з Дівіч-гори: Косинка і Обухівщина. Обухів, 2004. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСИНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
