КОС-АНАТОЛЬСЬКИЙ Анатолій Йосипович (справжнє прізв. — Кос; 01.12.1909—30.11.1983) — композитор, педагог, популяризатор укр. к-ри, громад. діяч. Нар. арт. УРСР (1969), проф. (1973). Н. в м. Коломия. 1934 закінчив Львів. консерваторію і деякий час викладав у її філії в м. Стрий. 1937 закінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту й почав працювати адвокатом у м-ку Залізці (нині с-ще міськ. типу Зборівського р-ну Терноп. обл.). Від 1939 — у Львові, працював у гірничій шк., муз. уч-щі, муз.-драм. театрі. В період гітлерівської окупації 1941—44 — концертмейстер театру, давав
приватні уроки музики. Від 1944 писав музику до вистав театру мініатюр. Від 1952 — у Львів. консерваторії, голова правління Львів. від-ня Спілки композиторів України і чл. правління Спілок композиторів України та СРСР. Створив кілька сотень муз. творів, опублікував низку критичних статей з питань музики, літератури, культурно-громад. життя. Відстоював самобутній розвиток укр. муз. к-ри, популяризував її серед місц. інтелігенції та студентства. Написав кілька листів до парт. та рад. органів про звільнення і реабілітацію композитора Вас.Барвінського, спорудження пам’ятника М.В.Лисенку в Києві, на захист укр. к-ри. Сприяв організації у Львові хору хлопчиків, чол. хору, оркестру нар. інструментів тощо. Депутат ВР СРСР (1970, 1978), Львів. обласної ради нар. депутатів (1956). Лауреат Держ. премії СРСР (1951), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1980). Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора. П. у м. Львів. Творча спадщина К.-А.: опера «Назустріч сонцю» (1957, 2-га ред. «Заграва», 1959); балети «Хустка Довбуша» (1951), «Сойчине крило» (1956), «Орися» (1964, 2-га ред. 1967); оперета «Весняні грози» (1960); симфонічні твори, інструментальні ансамблі, кантата «Давно те минуло» (слова Т.Шевченка, 1969), ораторія «Від Ніагари до Дніпра» (1969), поема «Львівська легенда» (1970), пісні, романси, в т. ч. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (слова І.Франка, 1956), «Сміються, плачуть солов’ї» (слова О.Олеся, 1958), «Чом, чом, земле моя» (слова К.Малицької, 1967), «По діброві вітер віє» (слова Т.Шевченка, 1979), «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» (слова І.Мельника, 1974) та ін., музика до театральних вистав, обробки нар. пісень. Літ.: Терещенко А.К. Анатолій Кос-Анатольський. К., 1986; Митці України. К., 1992; Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали, т. 2. К., 1996. Т.Ю. Галайчак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОС-АНАТОЛЬСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
