КОРОННИЙ ТРИБУНАЛ — апеляційний суд найвищої інстанції для маршалковських судів, земських судів, гродських судів і підкоморських судів (станових шляхетських судів), що діяв у Речі Посполитій з 1578 (до цього часу верховним суддею для шляхти був король). Для Малої Польщі (пд. ч. Корони Польської), Червоної Русі, Підляшшя і Поділля К.т. збирався навесні та влітку в м. Люблін (див. також Люблінський трибунал); від 1589 набув чинності для Волинського воєводства, Брацлавського воєводства і Київського воєводства (раніше вони підлягали Луцькому трибуналові 1578—1589), а від 1635 — також для Чернігівського воєводства. Для Великопольщі й решти польс. земель К.т. засідав восени та взимку в Пйотркові (нині м. Пйотркув-Трибунальські). Членами К.т. були 33 депутати-судді, 27 із них обиралися шляхтою терміном на 1 рік на депутатських сеймиках (див. Шляхетські сеймики), а 6 — духовенством на такий самий термін. Головою К.т. був виборний маршалок; на чолі депутатів від духовенства стояв президент. Ті справи, сторонами яких були лише шляхтичі, брали до розгляду світські члени К.т. Якщо ж одна сторона була представлена духовною особою, а друга — світською, то такі справи розглядав змішаний склад суддів (по 6 осіб від світських і духовних суддів). Процедура винесення вироків (у кримінальних справах) і рішень (у цивільних справах) передбачала одноголосність суддів, а в разі, коли цього не вдавалося досягти, проводилися повторні голосування, на яких враховувалася більшість голосів. Такі вироки (рішення) вважалися остаточними. Однак на практиці їх міг переглянути сеймовий суд або К.т. нової сесії. У разі рівності голосів суддів вирішальне слово належало королів. судові. Від 17 ст. К.т. дедалі біль-
ше потрапляв під вплив магнатів, що спричинило невдоволення шляхти. Укр. шляхтичі скаржилися на зловживання, несправедливий і часто позаправний характер рішень суддів К.т. (у т. ч. нехтування чинними для Волині, Брацлавщини й Київщини Статутами Великого князівства Литовського). Через кризу вального сейму в 2-й пол. 17—18 ст. К.т. перестав виправдовувати своє призначення — роль верховного суд. органу й утратив також своє політ. значення. У 70-х рр. 18 ст. з К.т. виділився Люблінський коронний трибунал. Літ.: Balzer O. Geneza Trybuna»u Koronnego. Studium z dziej\w sdownictwa polskiego XVI wieku. Warszawa, 1886; Kutrzeba S. Historia ustroju Polski w zarysie: Korona. Lw\w, 1925; WyczaЅski A. Polska Rzeczрospolit szlacheck. Warszawa, 1991; Encyklopedia Historii Polski, t. 2. Warszawa, 1995; Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996; Довідник з історії України, т. 3. К., 1999. П.М. Сас.
Короп. Свято-Вознесенська церква. 1764. Фото початку 1960-х рр.
ополчення, а 100 — служили в ополченському обозі. У 2-й пол. 19 ст. в К. налічувалося 266 ремісників-майстрів, об’єднаних у 8 цехів, проживало 100 купців, діяли 3 миловарні, 3 цегельних і 3 шкіряних підпр-ва мануфактурного типу. 1859 відкрито лікарню на 10 ліжко-місць, протягом 50—60-х рр. 19 ст. діяли 2-класне парафіяльне уч-ще і приватна жін. школа, працювала б-ка. Після проголошення Української Народної Республіки К. перебував у її складі. У груд. 1917 в місті була встановлена рад. влада і створений революц. к-т у складі 3-х осіб. 1918 був під владою Української Держави, Директорії УНР, у лют. 1919 відновлена рад. влада. Від 1923 — райцентр Конотопської округи, від 1932 — Черніг. обл. С-ще міськ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРОННИЙ ТРИБУНАЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
