КОРНИЛОВИЧ (Без-Корнилович) Олександр Йосипович (19 (07).07.1800—11.09(30.08).1834) — військовик, історик, педагог, декабрист. Н. в м. Могилів (за ін. даними — у Тульчині) в сім’ї чиновника, контролера Могилівської прикордонної митниці, який був родом з подільської шляхти. Дитинство провів у батьківському маєтку в с. Борсу-
162 КОРНІЄНКО
А.І. Корнієнко.
ки Ушицького пов. Подільської губ. (нині село Новоушицького р-ну Хмельн. обл.). Від 1808 навч. в Одес. шляхетному пансіоні (майбутньому Рішельєвському ліцеї), по його закінченні 1815 вступив до Моск. училища колоноводів. 23 (11) січ. 1816 зарахований до імператорського почту за квартирмейстерською частиною. Одержав звання прапорщика 11 верес. (30 серп.) 1816 і цього ж року був відряджений для дослідження джерел військ. історії в архівах Колегії закордонних справ. Надсилав до Санкт-Петербурга скопійовані ним документи про російсько-польську війну 1654—1667 і російсько-швед. війну 1656—58. Підвищений до підпоручика 11 верес. (30 серп.) 1818. Входив до моск. літературно-політ. гуртка «Товариство гучного сміху». 1820 переїхав до С.-Петербурга, служив у канцелярії генерал-квартирмейстера Гол. штабу при імп. Олександрові I. Продовжив архів. пошуки, допомагав ад’ютантові нач. Гол. штабу Д.Бутурліну лагодити книгу «История нашествия императора Наполеона на Россию в 1812 г.» Як автор 1820 дебютував статтею «Нечто о ратном искусстве древних россиян» у ж. «Отечественные записки» (1820, № 4). Співпрацював надалі й із тим часописом, і з такими періодичними виданнями, як «Соревнователь просвещения и благотворения», «Труды Вольного Общества Любителей Российской словесности», «Сын Отечества» та «Северный архив». Склав «Жизнеописание Мазепы» до поеми К.Рилєєва «Войнаровский». 1821 зріс у чині до поручика і переведений до Гвард. Ген. штабу, 1822 «поза чергою» номінований штабс-капітаном. 12 лют. (31 січ.) 1821 став співробітником, а з 9 вересня (28 серп.) 1822 — дійсним чл. Вільного т-ва любителів рос. словесності, де було заслухано його твори «О жизни царевича Алексея Петровича», «Два подлинных письма графа Гаврилы Ивановича Головкина к Петру Великому», «О балах в России» та ін., перекладені ним матеріали іноземців. Входив до Т-ва любителів словесності, наук і штуки та до Т-ва історії й старожитностей російських при Моск. ун-ті. 1823—
25 виступав у альманасі «Полярная звезда». Викладав статистику та картографію в Корпусі військ. топографів і Петерб. училищі колоноводів. 1824 нагороджений орденом св. Анни 3-го ст., випустив спільно зі своїм колегою — офіцером В.Сухоруковим — кишенькову книжку-збірник «Русская старина» (2-ге вид. — 1825). У трав. 1825 в Києві прийнятий до Пд. т-ва (див. Декабристів рух в Україні). Повернувшись до С.-Петербурга, взяв участь у протиурядовому повстанні 26 (14) груд., наприкінці тієї ж доби заарештований, допроваджений на допит до Зимового палацу, після чого утримувався на гол. гауптвахті. Наступного дня замкнений до камери-одиночки Петропавловської фортеці («без жодного спілкування з ким-небудь»). У лип. 1826 засуджений за 4-м розрядом на 12-літню каторгу, термін покарання 3 верес. (22 серп.) імп. Микола I скоротив до 8 років. 5 лютого (24 січня) 1827 етапом вирушив до Сибіру, 21 (9) берез. прибув на Нерчинські копальні. Ув’язненим у Читинському острозі (нині місто Чита, РФ) спромігся читати лекції з історії своїм соузникам (ними вдячно зустрінуті), проте вже через рік повернутий назад до С.-Петербурга, де знову підпав під допити. За ґратами Петропавловської фортеці підготував низку трактатів із екон., торг., військ. і адм. питань, якими цікавився уряд. Тлумачив тексти рим. істориків Тацита й Лівія. Крім того, написав кілька повістей, з яких дві — «Утро вечера мудренее» й «Татьяна Болтова» (відповідно під псевдонімом «Старожилов» і криптонімом «А.И.») — 1828 вмістив альманах «Альбом северных муз», та істор. роман «Андрей Безыменный», 1832 анонімно опублікований Третім відділом (накладом 100 прим.) за цензури самого царя. 27 (15) листоп. 1832 переміщений до Петерб. ордонансгауза й за добу з фельд’єгерем відправлений у шереговці Ширванського піх. полку, дислокованого в Грузії. Там навіть солдатом намагався продовжити наукову та літературну діяльність. Улітку 1834 включений до загону рос. головнокомандувача в Дагестані генерал-майора С.Ланського.
П. від лихоманки в експедиційному поході на р. Самур (прит. р. Сулак, бас. Каспійського м.). Тв.: Сочинения и письма. М.—Л., 1957. Літ.: Завалишин Д. Сухоруков и Корнилович. «Древняя и новая Россия», 1878, т. 2, № 6; Шумков. А.О. Корнилович. «Русская старина», 1878, № 10; Корнилович Александр Осипович. В кн.: Русский биографический словарь, т. 9. СПб., 1903; Богучарский В. Из прошлого русского общества. СПб., 1904; Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925; Грумм-Гржимайло А.Г. Декабрист А.И. Корнилович на Кавказе. В кн.: Декабристы на каторге и ссылке. М., 1925; Щеголев П.Е. Декабристы. М.— Л., 1926; Грум-Гржимайло А.Г. Декабрист А.О. Корнилович (Жизнь и литературная деятельность). В кн.: Декабристы и их время, т. 2. М., 1932; Мейлах Б.С. Литературная деятельность декабриста Корниловича (по неопубликованным материалам). «Литературный архив», 1938, т. 1; Волк С.С. Исторические взгляды декабристов. М.—Л., 1958; Грум-Гржимайло А.Г. А.О. Корнилович — исследователь архивных источников и археограф. «Исторический архив», 1961, № 2; Лотман Ю.М. Неизвестные и утраченные исторические труды А.О. Корниловича. «Русская литература», 1961, № 2; Бескровный Л.Г. Очерки военной историографии России. М., 1962; Базанов В.Г. Ученая республика. М.—Л., 1964; Мирзоев В.Г. Писателидекабристы А.О. Корнилович и Н.В. Басаргин. «Сибирские огни», 1965, № 12; Восстание декабристов: Документы, т. 12. М., 1969; Левкович Я.Л. «Арап Петра Великого» А.С.Пушкина и «Андрей Безыменный» А.О.Корниловича. В кн.: Временник Пушкинской комиссии: 1967—1968. Л., 1970; Серман И.З. Александр Корнилович как историк и писатель. В кн.: Литературное наследие декабристов. Л., 1975; Вацуро В.Э., Гиллельсон М.И. Сквозь «умственные плотины». М., 1986; Архипова А.В. Литературное дело декабристов. Л., 1987; Степанов Л.А. Пушкин и А.Корнилович. В кн.: Временник Пушкинской комиссии, вып. 21. Л., 1987; Декабристы в воспоминаниях современников. М., 1988; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988; Афиани В.Ю. Корнилович Александр Осипович. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 3. М., 1994. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Корнилович Олександр Йосипович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
