КОПИНСЬКИЙ, чернече ім’я Ісайя (2-га пол. 16 ст. — п. 25(05).10.1640) — церк. і культ. діяч. Н. в с. Копин на Підляшші в укр. шляхетській сім’ї. Навч. в Острозькій академії, можливо, й у Львові. Бл. 1600 пішов з батьківського дому і постригся в ченці в Києво-Печерській лаврі. 16 років жив у печері св. Антонія (див. Антоній Печерський). Брав активну участь у розбудові Києво-Печерської лаври, Густинського Свято-Троїцького монастиря. Був одним із засн. Київ. братства і братської школи (див. Києво-Могилянська академія), 1615 разом з Іовом (Борецьким), першим ректором цієї школи, ввів до неї перших учнів. Того ж року був обраний ігуменом Київського Братського Богоявленського монастиря, розпочав його буд-во. 1616 став ігуменом Межигірського Спасо-Преображенського монастиря у Вишгороді, а 1619 — Густинського Свято-Троїцького монастиря. З допомогою кн. Раїни Вишневецької (Могилянки) заснував два монастирі: чол. Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир і жін. Ладинський Свято-Покровський монастир. 6 жовт. 1620 висвячений на єпископа Перемишльського і Самбірського. У серп. 1628 став архієпископом Смоленським, Чернігівським та всього Сівера. Тоді ж брав активну участь у Ки-
ївському православному церковному соборі 1628, який проголосив анафему на «Апологію» Мелетія (Смотрицького). Будучи непримиренним ворогом католицизму (див. Католицька церква) та унії (див. Берестейська церковна унія 1596), шукав допомоги в Рос. д-ві, був ініціатором посольств правосл. духовенства до Москви. 20 черв. 1631 по смерті київ. митрополита Іова (Борецького) обраний митрополитом Київ., Галицьким і всієї Русі, але цей вибір не було затверджено новим королем Владиславом IV Ваза і елекційним сеймом Речі Посполитої (листоп. 1632). Коли у квіт. 1633 київ. митрополитом було обрано Петра (Могилу), вступив з ним у конфлікт. Унаслідок досягнутого компромісу покинув митрополичу кафедру і перейшов у Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир, а після 1635 переїхав на Сіверщину. Автор багатьох листів і послань, один із співавторів публіцистичного тв. «Протестація» (1621), написаного від імені нововисвяченої правосл. ієрархії (див. Феофана III місія в Україні 1620), спрямованого на захист Православної церкви, нововисвячених єпископів та на захист й піднесення історичної ролі українського лицарства-козацтва. Йому належить також «Алфавит духовный» — філософський твір, що розвиває концепцію пізнання Бога на основі духовного вдосконалення самої людини. В подальшому це вчення знайшло відгук у творах Петра (Могили) і Паїсія (Величковського), Григорія Сковороди та інших учених Могилянської академії. Твір поширювався в рукописах, уперше виданий 1710, перевидавався понад 20 разів. П. у м. Ніжин, похований у Києво-Печерській лаврі. Літ.: Возняк М. Старе українське письменство. Львів, 1929; Нічик В.М. Філософські попередники Г.С. Сковороди. «Філософська думка», 1985, № 2; Хижняк З.І., Колосова В.П. Копинський Ісайя. В кн.: Києво-Могилянська академія в іменах. XVII— XVIII ст. Енциклопедичне видання. К., 2001. З.І. Хижняк, В.П. Колосова.
Захарія (Копистенський). «Казанье на честном погребе… Еліссеа в ієросхимонасех Евфиміа Плетенецкого». Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1625. Титульний аркуш.
Захарія (Копистенський). «Оміліа албо казанье на роковую память… Еліссеа… Плетенецкого». Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1625. Титульний аркуш.
Ісайя (Копинський). «Алфавит духовный в ползу іноком и мірским богоугоднў жити хотящым написанный…» Київ, друкарня КиєвоПечерської лаври, 1710. Титульний аркуш.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОПИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
