ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1918 — Осн. Закон Української Народної Республіки, затверджений в останній день існування Української Центральної Ради (29 квіт. 1918). К. УНР наголошувала, що вся влада в УНР «походить від народу» (ст. 22), а її верховним

«Грамота до Всього Українського Народу». 29 квітня 1918.

96
КОНСТИТУЦІЯ

органом мають стати Всенар. збори (збори), обрані рівним, прямим, таємним і пропорційним голосуванням на 3 роки з розрахунку 1 депутат від 100 тис. громадян. Особа депутата мала бути недоторканною. Результати виборів мав перевіряти Ген. суд, свої висновки він мусив передати до Всенар. зборів, лише їм надавалося право визнавати мандати недійсними, скасовувати результати виборів і визначати місце й час проведення нових виборів. Передбачався і достроковий розпуск Всенар. зборів за письмовою вимогою 3 млн виборців, дійсність підписів яких встановлювалася судами. Постанову про нові вибори ухвалювали збори; проведення їх у 3-місячний строк покладалося на виконавчу владу. Всенар. збори обирали голову та його товаришів у кількості, встановленій самими зборами. Один з них ставав заст. голови. Сесії зборів передбачалося проводити не рідше, як двічі на рік, а перерва між ними не повинна була перевищувати 3-х місяців. За вимогою 1/5 депутатів мали скликатися позачергові сесії у місячний термін. Збори вважалися повноважними при наявності понад 1/2 депутатів, а питання вирішеними — за підтримки їх звичайною більшістю голосів від кількості присутніх. Внесення змін до конституції вимагало кваліфікованої більшості в 3/5 голосів присутніх. Будь-яка зміна до конституції набувала чинності після ухвали її новим складом Всенар. зборів простою більшістю голосів. Відокремлення ж територій, проголошення війни та віддання під слідство і до суду міністрів мало вирішуватися 2/3 голосів присутніх. Право законодавчої ініціативи та внесення законопроектів конституція надавала Президії зборів при погодженні їх з Радою старшин зборів, окремим фракціям, групам депутатів кількістю не менше 30 осіб, Раді нар. міністрів, органам самоврядування, що об’єднували 100 тис. і більше виборців, і таким же за кількістю групам громадян, підписи яких підтверджувалися судами. Проекти повинні були обговорюватися відповідною комісією, дово-

дитися до відома уряду й розглядатися зборами після доповіді комісії. Якщо законопроекти відхилялися, то вони могли бути внесені на наступну сесію. Ухвалені закони й постанови мали друкуватися у вигляді витягів із протоколів засідань зборів за підписом голови або його товариша та одного із секретарів зборів і набувати чинності після доведення їх до місц. установ. Заборонялося без ухвали зборів встановлювати будь-які податки, позики, обмеження держ. майна, правила обов’язкової військ. або міліцейської служби, опубліковувати від імені УНР політ. і екон. трактати, визначати одиниці мір та ваг, а також монет України. Найвищою виконавчою владою УНР конституція проголошувала Раду нар. міністрів, вона мала вести справи, які стосувалися всієї України, координувати та контролювати діяльність місц. установ, не втручаючись при цьому в їхню компетенцію. Уряд отримував свої повноваження від зборів і звітував лише перед ними. Формування Ради нар. міністрів покладалося на голову зборів за погодженням з Радою старшин. Збори могли висловити недовір’я Раді нар. міністрів у цілому та окремим членам уряду. У такому випадку останні мали скласти свої повноваження, а через добу збори вже могли приступити до їх заміщення. Членам уряду надавалося право брати участь у дебатах на сесіях з дорадчим голосом. Депутати, які входили до складу уряду, мандат свій зберігали, проте позбавлялися права вирішального голосу на сесіях зборів. Судова влада в рамках цивільного, кримінального і адм. законодавства повинна була здійснюватись іменем УНР тільки суд. установами, їхні рішення не могли змінювати ні законодавча влада, ні адм. органи влади. Розгляд справ мав бути прилюдним і усним. Конституція утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку, проте не розкривала питань власності, кордонів, мови, держ. символіки тощо.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА»
Орфографія, морфологічний та фонетичний принцип правопису
Аудит установчих документів
Класифікація банківських кредитів
ПРАКТИЧНА РОБОТА З ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Категорія: Енциклопедія історії України | Додав: koljan (09.03.2013)
Переглядів: 349 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП