КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918 — комплекс документів, які визначали правові основи функціонування Української Держави. У «Грамоті до всього українського народу» (29 квіт.) П.Скоропадський проголосив себе гетьманом всієї України (див. Гетьманські грамоти П.Скоропадського). «Грамота» декларувала, що управління країною провадитиме призначений ним КМ на основі «нижчедолучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України» і оголошувала про розпуск Української Центральної Ради та всіх створених нею інституцій, а також земельних комітетів. Гетьман обіцяв видання нового закону про скликання Укр. сойму; заявляв про відновлення «в повній мірі» права приватної власності як «фундаменту культури і цивілізації»; обіцяв «твердо забезпечити права робітничого класу». «Закони про тимчасовий державний устрій України» (29 квіт.) зосереджували всю повноту цивільної виконавчої, законодавчої та військ. влади в руках гетьмана, запроваджували становий поділ нас. на рівних у правах «козаків» та «громадян», визначали їх осн. сусп., політ. й екон. права. Вищу суд. владу мав здійснювати призначуваний гетьманом Ген. суд. Справи «кредиту і фінансової політики» належали до компетенції «вищої народної інституції» — призначуваної ним же Фінансової ради. «Тимчасовий Закон про верховне управління державою на випадок смерти, тяжкої хвороби і перебування поза межами України Ясновельможного Пана Гетьмана Всієї України» (1 серп.) визначав порядок передачі верховної влади в перелічених у його назві випадках Колегії верховних правителів д-ви в складі трьох осіб, обраних відповідно самим П.Скоропадським, Державним сенатом Української Держави та Радою міністрів Української Держави. Головою колегії призначався Верховний правитель, обраний персонально
«Закони про тимчасовий державний устрій України». 29 квітня 1918. Перша сторінка. Оригінал.
державний устрій» належить міністру юстиції А.В’язлову, якому асистували члени гетьман. кабінету М.Василенко, Д.Дорошенко, О.Ейхельман, В.Зіньківський, І.Кістяківський, Ф.Лизогуб та ген. О.Рогоза, треба вважати недостатньо обґрунтованим. Упродовж трав.—лип. кер-во Української Держави розробило, ухвалило та оприлюднило понад 250 законів, у т. ч. «органічних»: про громадянство, вибори до міськ. і сільс. громад, про сенат, низку законів щодо адм. проблем тощо. Восени було підготовлено новий виборчий закон про вибори до сойму, який ґрунтувався на засаді заг. виборчого права. Вибори планувалося провести 15 лют. 1919, у зв’язку з чим було підготовлено проект поділу країни на 251 виборчий округ. Літ.: Костів К. Конституційні акти відновленої української держави 1917—1919 років і їхня політично-державна якість. Торонто, 1964; Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. Рим, 1989; К., 1994; Конституційні акти України 1917—1920 рр. Невідомі конституції України. К., 1992; Проданюк Ф. До питання про внутрішню політику держави Павла Скоропадського. В кн.: Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873— 1945. К., 1993; Скоропадський П. Спогади: Кінець 1917 — грудень 1918. К.—Філадельфія, 1995. Д.Б. Яневський.
95 КОНСТИТУЦІЯ
П.Скоропадським. 2 верес. П.Скоропадський призначив Верховним правителем голову Ради міністрів Ф.Лизогуба. Верховними правителями були обрані військовий міністр О.Рогоза (від уряду) та Д.Носенко (від сенату). Проект першого зі згаданих документів — «Грамоти» — написав 25 квіт. київ. юрист О.Палтов. Він підготував також проект «Законів про тимчасовий державний устрій» за зразком «Основных государственных законов Российской империи» в редакції 23 квіт. 1906. П.Скоропадський вніс до проекту три принципові зміни: виступив проти проголошення України конституційною монархією на користь визначення держ. устрою соймом (парламентом) України; з метою збереження укр. традицій проголосив себе гетьманом, а не королем; наголосив на «тимчасовому» характері влади гетьмана. П.Скоропадський сформулював й ін. ключову ідею «Законів»: «Погодитися на роль президента вважаю згубним для всієї країни, краще було не починати всієї справи. Країна може бути врятована тільки диктаторською владою, тільки волею однієї особи можна повернути у нас порядок, вирішити аграрне питання і провести ті демократичні реформи, які так необхідні країні».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
