КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТРЕТЬОГО ТРАВНЯ 1791 (офіц. назва — Ustawa rzdowa — Урядовий закон) — Осн. Закон Речі Посполитої, ухвалений 3 трав. 1791 Чотирирічним або Великим (Wielki) сеймом (1788—92). Перша в Європі та друга у світі після США ухвалена парламентом конституція; регулювала діяльність держ. влади, а також визначала права та обов’язки громадян. Ввела до вжитку поняття «громадянин» («obywatel»), під яким треба було розуміти кожного мешканця Речі Посполитої, який не був підданим володаря ін. країни, а також поняття «народ», що об’єднувало в одне ціле шляхту, міщан і селян (раніше це поняття вживалося лише стосовно шляхти). Ухваленню конституції передувала низка важливих для життя д-ви подій. Після 1-го поділу країни 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) стало очевидним, що д-ва потребує здійснення реформ політ. та сусп. ладу. Перші зміни були проведені в галузі освіти (див. Едукаційна комісія 1773—1794), замість єзуїтських шкіл були організовані світські, заснований кадетський корпус. Король Станіслав-Август Понятовський підтримував реформи, спираючись на досить численну партію патріотів (oboz reform), що ставила за мету врятувати незалежність держави. Опозицію королю й партії патріотів складали магнати і частина шляхти, які закликали до повернення «золотої вольності» і шукали підтримки в сусідніх д-в. Намагаючись позбутися втручання Російської імперії в польс. справи, Станіслав-Август Понятовський і патріоти шукали слушного моменту. Такий момент, як вони вважали, настав, коли Османська імперія 1787 ого-
Універсал про права та свободи громадян греко-східного православного визнання та дисидентів (протестантів), виданий 9 жовтня 1790 і підтверджений Конституцією 3 травня 1791.
лосила Рос. імперії війну (див. Російсько-турецька війна 1787— 1791), а ще раніше — на поч. 1788 це зробила і Швеція. У Польщі було ініційовано перебудову всієї політ. структури. У жовт. 1788 зібрався сейм. Щоб противники реформ не зашкодили їм, опрацювання тексту К. відбувалося в таємниці, з проектом була ознайомлена невелика група людей. Усупереч сеймовій процедурі проект не був навіть погоджений з палатою послів (депутатів). Розгляд проекту і його ухвалення відбулося 3 трав. 1791. Тоді у Варшаві перебувало 182 з 359 послів, причому більшість присутніх були прибічниками реформи. Згідно з текстом закону, шляхта і надалі залишалася привілейованим станом. Селяни отримували «опіку права й уряду», хоча без гарантій. Міщанам надавалося право обирати на сейм своїх представників. Скасовувався принцип виборності королів: після смерті Станіслава-Августа Понятовського престол Речі Посполитої (див. Корона Польська) мав стати спадкоємним у династії саксонського курфюрста Фрідріха-Августа III (онук польс.
короля Августа III Саксонського). Законодавча влада мала здійснюватися сеймом, складеним із двох палат: сенаторської й посольської; всі справи вирішуються більшістю голосів, право вето (див. «Ліберум вето») скасовувалося. Заборонялося створення конфедерацій (див. Конфедерації шляхетські). Виконавча влада передавалася королеві та раді при ньому, остання називалася стражем законів (Straп Praw) і складалася з примаса як голови едукаційної комісії та 5 призначуваних королем міністрів — поліції, друку, війни, фінансів і закордонних справ. За королем закріплювалися права: помилування, розпоряджання військ. силами під час війни, призначення біскупів, світських чиновників та офіцерів. Однак він не мав права видавати розпорядження без згоди ради. Низка положень закону стосувалася реліг. політики. Пануючою релігією залишився католицизм (належним до цієї конфесії було заборонено її покидати), ін. релігіям гарантувалися свобода культу й захист уряду. (Ще 13 квіт. та 9 жовт. 1790 сейм видав універсали сеймових маршалів (С.Малаховського та К.Сапєги) про громадян греко-східного визнання (українців і білорусів) та дисидентів (див. Протестантизм). У них православні й дисиденти заохочувались «до порятунку спільної Вітчизни», їм гарантувалося вільне вживання їхньої віри й давалась обіцянка створити Духовний уряд, який мав утвердити «порядок і зв’язок влади духовної та світської»). Конституція підтвердила реліг. свободи, визначені цими універсалами і ще раз гарантувала православним та дисидентам повноту громадян. прав, а також право бути послами (депутатами) на сеймах і сеймиках та брати участь у суд. трибуналах тощо. Єдине, що їм заборонялось, — це посади міністрів, які могли займати лише католики. Конституція була підтримана польс. сусп-вом. Більшість шляхти висловила свою прихильність до неї на шляхетських сеймиках, скликаних у лют. 1792, лише 4 повіти не присягнули їй. Багато закордонних політиків теж схвалили її, рим. папа Пій VI надіслав королю Станіславу-Августу Понятовському поздоровлення й
особливим розпорядженням переніс на 3 трав. день пошанування пам’яті св. Станіслава. Прусський король Фрідріх-Вільгельм II й герм. імп. Леопольд II Габсбург зустрілися в замку Пільниці (Саксонія) й домовилися не втручатись у внутр. справи Польщі і не порушувати її цілісності. Росія спочатку зберігала мовчання, але вже в трав. 1792 її 100тис. військо вступило на польс. тер. Тим часом частина шляхти на чолі з польс. магнатами пророс. орієнтації С.-Щ.Потоцьким, С.Ржевуським і К.Браницьким скликала конфедерацію (див. Торговицька конфедерація 1792). Справа реформаторів була програна. Невдовзі в 1793 відбувся 2-й поділ Польщі. Незважаючи на поразку, польс. патріоти ще довго з сумом і разом з тим з гордістю згадували про втрачений шанс на відродження Речі Посполитої, про Конституцію своєї д-ви 1791. На її честь був складений полонез, свої враження від цієї піднесеної музики не менш піднесено передав А.Міцкевич у поемі «Пан Тадеуш» (пер. М.Рильського): «І мая Третього б’є полонез гарячий / В повітря стишине. Молодших нетерпляче / У танець кинутись музика порива, / А в старших в пам’яті далеке ожива: / Той час, коли сенат ознаймував народу / У згоді з королем даровану свободу, / Коли, трактуючи свойого короля, / Гукали: “Польська хай повік цвіте земля, / Нехай живе король, нехай живуть всі стани!” / І в танці хвилями кипіли громадяни». Літ.: Соловьев С.М. История падения Польши. М., 1863; Костомаров Н. Последние годы Речи Посполитой. СПб., 1870; Kraszewski J. Polska w czasie trzech rozbior\w 1772—1797, t. 1—3. PoznaЅ, 1874—75; Korzon T. Wewnetrzne dzieje Polski za Stanis»awa Augusta (1764—1794), t. 3. Wewn“trzne. Krak\w, 1884; Balzer O. Reformy spoleczne i polityczne konstitucyi trzeciego maja. Krak\w, 1891; Kalinka W. Sejm czteroletni, t. 1, cz. 1—2; t. 2, cz. 1—2. Krak\w, 1895; Любавский М.И. История западных славян. М., 1918; Tazbir J. Dzieje polskiej tolerancji. Warszawa, 1973; Konstytucja 3 maja. Warszawa, 1983; Lojek J. Geneza w obalenie Konstytucji 3 maja. Polityka zagraniczna Rzeczypospolitej 1787—1792. Lublin, 1986; Міцкевич А. Пан Тадеуш або останній поїзд на Литві. Х., 2004; Брикнер А.Г. История Екатерины Второй. М., 2005. П.В. Голобуцький, О.О. Михайлов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТРЕТЬОГО ТРАВНЯ 1791» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
