«ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ» — 1) рос. журнал у СанктПетербурзі 1818—30. Видавався чиновником Колегії закордонних справ П.Свіньїним спочатку як збірник (1818 і 1819 вийшло по 1 т.), а з 1820 — щомісячний журнал. Видання припинилося 1830, на 126-му номері через погіршення фінансового стану видавця. Спроба відродити «О.з.» 1838 виявилася невдалою, і П.Свіньїн охоче поступився правом на видання журналу А.Краєвському. Значне місце в «О.з.» відводилося статтям на істор. та геогр. те-
«Отечественныя записки». Ученолитературный журналъ. Т. LI. СПб., 1847. Титульний аркуш.
ми, публікаціям істор. джерел, особливо 18 ст. (уривки із щоденників мандрівників, автобіографії, листи), повідомленням про археол. знахідки. Чимало статей належить перу П.Свіньїна. У журналі друкувались декабристи К.Рилєєв, Ф.Глинка, історики М.Погодін, І.Снєгірьов, П.Строєв, Є.Болховітінов, М.Берлинський, відомий бібліограф В.Анастасевич, розпочав свою літ. діяльність М.Гоголь. Авторами статей про старожитності були також місц. краєзнавці, учителі губернських г-зій і уч-щ. Серед статей, присвячених описам старожитностей, є нариси про пам’ятки Києва, Чернігова, Вишгорода. Одним із найважливіших розділів журналу була інформація про археол. відкриття. «О.з.» першими повідомили про золотий амулет-змійовик з написом 11 ст., знайдений поблизу Чернігова, про скарби прикрас кінця 12 — поч. 13 ст. біля Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, про розкопки Десятинної церкви в Києві, проведені К.Лохвицьким 1824, та ін. Журнал П.Свіньїна був фактично одним із перших джерел відомостей про пам’ятки минулого Росії та України; 2) рос. щомісячний журнал, що виходив у С.-Петербурзі 1839—84. Редагували «О.з.» А.Краєвський (до 1867), потім — М.Некрасов, М.Салтиков-Щедрін, Г.Єлісєєв (1868—84). На поч. 1884 видання було заборонене. Усього вийшло 273 т. «О.з.» За редагування А.Краєвського журнал мав науково-літ. спрямування і складався з таких розділів: «Сучасна хроніка Росії», «Науки», «Словесність», «Художества», «Домоводство, сільське господарство і промисловість взагалі», «Критика», «Сучасна бібліографічна хроніка», «Суміш». Серед співробітників журналу були представники різних громадсько-політ. переконань — В.Жуковський, кн. В.Одоєвський, Д.Давидов, О.Хомяков, С.Аксаков, М.Бакунін, Т.Грановський, М.Огарьов, О.Герцен; відділ критики вів В.Бєлінський. Очоливши журнал, М.Нєкрасов і М.Салтиков-Щедрін перетворили його на «літературний, політичний і науковий». Кожен номер складався із 2-х частин: пер-
ша відводилася худож. літературі та статтям наук. характеру, друга — публіцистиці. В «О.з.» друкувалися твори М.Лермонтова, І.Тургенєва, М.Некрасова, Ф.Достоєвського, М.Салтикова-Щедріна, Д.Григоровича, А.Фета та ін. У 1870—80-х рр. «О.з.» фактично були легальним органом рос. народництва. Відділ критики очолював Д.Писарєв, потім — М.Салтиков-Щедрін, А.Скабичевський, М.Михайловський. «О.з.» сприяли розвиткові укр. літератури і науки. На сторінках журналу друкувалися твори Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, полемічні нотатки про «Мертві душі» М.Гоголя, рецензії на «Кобзар» Т.Шевченка, вперше з’явилася низка повістей і романів Марка Вовчка («Жива душа», «Записки паламаря», «Тепле гніздечко» та ін.). В «О.з.» публікувалися твори укр. істориків та публіцистів, зокрема М.Драгоманова, М.Костомарова, Д.Мордовцева, чимало рецензій на праці укр. учених (О.Андрієвського, О.Єфименко, О.Кістяківського, М.Лавровського, І.Лучицького, Д.Мордовцева та ін.). Літ.: Афанасьев А. Указатель статей по русской истории, географии, статистике и русскому праву, помещенных в «Отечественных записках» (изданных П. Свиньиным). В кн.: Архив историко-юридических сведений, относящихся до России, издаваемый Н. Калачовым, кн. 2, половина 2. М., 1854; Данилов В.В. Дедушка русских исторических журналов: «Отечественные записки» П.П. Свиньина. «Исторический вестник», 1915, № 7; Теплинский М.В. «Отечественные записки»: 1868—1884. Южно-Сахалинск, 1966; Формозов А.А. Первый русский историко-археологический журнал. «Вопросы истории», 1967, № 4; Боград В.Э. Журнал «Отечественные записки»: 1868—1884: Указатель содержания. М., 1971; Гайнцева Э.Г. Из истории борьбы «Отечественных записок» с литературной редакцией 70-х годов (к проблеме положительного героя). В кн.: Проблемы развития литературы и литературной критики. К., 1977; Боград В.Э. Журнал «Отечественные записки»: 1839—1848: Указатель содержания. М., 1985; Емельянов Н.П. «Отечественные записки» Н.А. Некрасова и М.Е. СалтыковаЩедрина (1868—1884). Л., 1986; Громова Л.П. А.А. Краевский — редактор и издатель. СПб., 2001; Есин Б.И. История русской журналистики XIX века. М., 2008. О.В. Тодійчук.
ОТИНІЯ — с-ще міськ. типу Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Розташов. на р. Опришина (прит. Баб’янки, бас. Дністра). Залізнична станція.
Отинія. Костьол. 1905. Фото початку 21 ст.
Відома з 1610 під назвою Балабанівка (із серед. 17 ст. вживалася сучасна назва). 1648 була опорним пунктом повстанських загонів С.Височана. 1703 на О. напали опришки на чолі з І.Пискливим. 1753 отримала магдебурзьке право. 1817 було відкрито школу (наприкінці 1830-х рр. одним з її вчителів був історик С.Баронч). Із серед. 19 ст. набули розвитку ремесла й торгівля, введені в дію машинобудівний і лісопильний з-ди. Із 1919 — у складі Польщі. 1939 О. у складі Західної України приєднана до УРСР. С-ще міськ. типу від 1940. Окупована гітлерівцями від 1 липня 1941 до 25 липня 1944, входила до складу Генеральної губернії. Нині в О. діють підпр-ва лісової, меблевої, харчової промсті, професійно-тех. уч-ще. Пам’ятка арх-ри: костьол Матері Божої Небовзятої (1905— 18, архіт. Т.Тальовський). Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 7. Warszawa, 1886; ІМіС УРСР: Івано-Франківська область. К., 1971; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987; ГЕУ, т. 2. К., 1990. Г.А. Вербиленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
