ОСТРОВЕРХА Михайло (07.10. 1897—17.04.1979) — військ. і громад. діяч, хорунжий УГА, пись-
менник, журналіст, критик, перекладач. Н. в м. Бучач. Від вересня 1915 — у сотні Укр. січових стрільців (командир — Р.Сушко). У боях під Бережанами у вересні 1916 потрапив до рос. полону, з якого повернувся влітку 1918. У складі 1-ї бригади УСС брав участь у боях під Львовом, пізніше прикріплений до 10-ї Янівської бригади, де спільно з О.Кононом керував розвідкою й у складі якої брав участь у Чортківській офензиві та поході на Київ, захворів тифом у «чотирикутнику смерті», після виздоровлення вступив до Дієвої Армії УНР і в рядах Запоріз. д-зії служив на посаді заст. начальника культурно-освіт. відділу. Інтернований у таборах у Пікуличах і Вадовицях. 1926—39 жив у Львові, співпрацював із львів. літ. часописами, автор низки книжок про Італію («Муссоліні — людина і чин», 1934). 1944 емігрував до Німеччини, 1949 — до США. Здійснив низку перекладів з італ. літератури (Г.Деледда, А.Неґрі, Н.Макіавеллі) та ін., автор есеїв, спогадів — «З римського щоденника» (1946), «Nihil novi» (1946), «Без докору» (1948), «Хвильовий і хвильовизм» (1955), «Обніжками на битий шлях» (1957), «На закруті» (1958), «Грона калини УСС» (1962), «Блиски і темряви» (1966). П. у м. Нью-Йорк (США). Літ.: Українські січові стрільці 1914—1920. Львів, 1935; Українська Галицька армія: Матеріали до історії. Вінніпег, 1958; За волю України: Історичний збірник УСС: 1914—1964. Нью-Йорк, 1967. Б.З. Якимович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСТРОВЕРХА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
