ОСТАПЧУК Яцко (04.01.1873— 30.01.1959) — політ. діяч. Н. в с. Луб’янки Нижні (Тернопільщина) в сел. сім’ї. Початкову освіту отримав у Красносілці, після чого навч. в г-зії у Збаражі. Свою політично-парт. діяльність О. розпочав в Українській радикальній партії, в лавах якої перебував до 1897. Із 1899 він став членом новоствореної Української соціалдемократичної партії, упродовж 1905—07 редагував її друкований орган «Червоний прапор». Від соціал-демократів був обраний депутатом віденського парламенту (з 1907 по 1911). 1912 О. із родиною переїхав у Радвань над Лаборцем (Сх. Словаччина). Під час Першої світової війни брав участь у роботі Союзу визволення України в таборах укр. військовополонених. 1920 став одним із засновників Соціал-демократ. партії Підкарпатської Русі (СДППР). Деякий час був її головою, допома-
гав у справі видання друкованого органу партії «Народ», а пізніше — «Вперед». Унаслідок кризи всередині СДППР і через незгоду з деякими передвиборчими кроками її кер-ва 8 жовтня 1929 О. офіційно вийшов із лав партії. Під час окупації Закарпаття угорцями О. був репресований. Після звільнення переїхав спочатку в Словаччину, а пізніше поселився під Прагою. 1957 О. із дружиною повернувся в Ужгород. Літ.: Магочі П.Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). Ужгород, 1994; Малець О. Родина Остапчуків у Закарпатті. В кн.: Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді, вип. IV (ХVIII). Ужгород, 2000. М.Ю. Токар.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСТАПЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
