ОРЛИК Пилип Степанович (21 (11).10.1672—05.06(26.05). 1742) — гетьман Війська Запорозького та Правобережної України (1710 —14), гетьман України в еміграції (1714—42). Н. в с. Косута (нині Вілейський р-н, Мінської обл., Білорусь) в шляхетській родині чесько-литовсько-польс. походження. Навч. в єзуїтській Віленській академії, 1694 закінчив Київ. колегіум. 1698—1700 працював писарем у канцелярії митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії Варлаама Ясинського. З 1700 по 1706 перебував на посаді старшого військ. канцеляриста, а згодом — управляючого справами Генеральної військової канцелярії. 1707 О. став генеральним писарем в уряді гетьмана І.Мазепи. Підтримував І.Мазепу в його намаганні створити спілку за участю Польщі (Станіслава Лещинського) та Швеції для унезалежнення України від влади рос. царя Петра I. Після поразки шведсько-укр. військ у Полтавській битві 1709 і смерті І.Мазепи О. був обраний на козац. раді у Бендерах (Молдова) гетьманом Війська Запорозького (16 (5) квітня 1710). Тоді ж між ним і козацькою старшиною було укладено угоду під назвою «Пакти і Конституції законів, вольностей Війська Запорозького» 1710. Протягом наступних 4-х років намагався з допомогою військ. походів та дипломатичних заходів поширити свою владу на Правобережну Україну та Лівобережну Україну. На посаді гетьмана уклав союзні договори зі Швецією (1710), Османською імперією та Кримським ханатом (1711, 1712). Дипломатичні заходи О. сприяли тому, що Османська імперія оголосила війну
Рос. д-ві. За Прутським трактатом (22 (12) липня 1711) між цими державами рос. цар Петро I мав вивести свою армію із Правобережжя, яке переходило під владу укр. гетьмана О. Однак на перешкоді цьому стала позиція Речі Посполитої. 1714 О. переїхав до Швеції, 1720 — Австрії, а згодом — Чехії. З 1734 жив у Салоніках (Греція), потім — у Молдові. Перебуваючи в політ. еміграції, О. шукав підтримки у таких д-в, як Австрія, Англія (з 1717 — Велика Британія), Папська д-ва, Голландія, Данія, Польща, Пруссія, Франція та ін., з метою відновлення своєї влади над Українською козацькою державою. О. був добре освіченою людиною, знав польс., рос., лат., франц., італ., швед., нім., болг., сербську мови. Він — автор багатьох поезій, а також книг «Алкід російський» (1695) та «Гіппомен Сарматський» (1698), присвячених І.Мазепі й І.Обидовському. О. також відомий як автор політ. маніфестів та «Щоденника подорожнього» (1720—32). Мав дружину, 3-х синів і 5-х доньок. П. у м. Ясси (нині місто в Румунії). Його старший син Григорій Орлик став держ. та військ. діячем Франції. Тв.: Alcides Rossiyski triumfalnym lawrem ukoronowany Jasnie Wielmozny Jegomosc Pan Ian Mazepa hetman wojsk […]. Wilno, 1695; Hippomenes Sarmacki […] zalecony wielmozny Jegomsc pan Ian z Obidowa Obidowski [...]. Kijow, 1698; Діарій гетьмана Пилипа Орлика. Передмова Я. Токажевського-Карашевича. «Праці Українського наукового інституту у Варшаві», т. XVII: Історія. Зошит 3. Варшава. 1936; Орлик Пилип. Конституція, маніфести та літературна спадщина. Вибрані твори. К., 2006; The Diariusz podrozne of Pylyp Orlyk. Harvard Library of Early Ukrainian Literature (Гарвардська бібліотека давнього українського письменства), texts vol. V, VI, VII / Ed. With an introd. by Omelyan Pritsak, Orest Subtelny. Harvard U. P., 1988—1990 (факсимільне видання). Літ.: Єнсен А. Орлик у Швеції. «ЗНТШ», т. 92. Львів, 1908; Колесса Ф. Матеріали до історії козаччини з 1709–1721 рр., зібрані в Шведськім державнім архіві в Стокгольмі. «Діло», ч. 33—40 (23 лютого). Львів, 1910; Різниченко В. Пилип Орлик (гетьманемігрант). Його життя й діяльність. К., 1918; Борщак І. «Orlikiana» (Опис невиданих матеріалів про гетьмана Орлика, його родину і оточення.
«Хліборобська Україна», Зб. VII— VIII. 1923; Варшавська збірка про Орлика. «Записки чина святого Василія Великого», т. VI. Львів, 1935; Він же. Пилип Орлик і Франція. Львів, 1924; Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672—1742): Огляд його політичної діяльності. Варшава, 1938; Gierowski J.-A. Orlik Filip. В кн.: Polski S»ownik Biograficzny, t. 24. Warszawa, 1979; Subtelny O. The Mazepists. Ukrainian Separatism in the Early Eighteenth Century. New York, 1981; Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской битвы (1709—1714). М., 1990; Пріцак О. Один чи два договори П. Oрлика з Туреччиною. «Український археографічний щорічник», вип. 1. К., 1992; Ярова Г. Герб П. Орлика. «Неопалима купина», № 1, 1993; Бадяк В., Рогович М. Державно-правові погляди П. Орлика і європейські політичні теорії XVII—XVIII ст. «Державність», № 1—2, 1994; Мельник Л. Гетьманщина першої чверті XVIII ст. К., 1997; Haggman B. Den svenske befriaren av Ukraina — Ivan Mazepa, Filip Orliks och Kosta Hordijenkos hopp och forvantningar 1708—1718. В кн.: Karolinska forbundets arsbok. Stockholm, 1997; Кресін О. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII ст. К., 2001; Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. К., 2004; Бовуа Д. «Щоденник» П. Орлика: від міражу вигнанця до українського міфу. «Український археографічний щорічник», вип. 8/9. К., 2004; Пилип Орлик — гетьман і автор першої конституції України. Мінськ, 2006; Чухліб Т. Пилип Орлик. К., 2008; Його ж. Про вшанування пам’яті П. Орлика в сучасній Білорусі. В кн.: Батуринські читання 2007. Ніжин, 2007; Його ж. Козаки і Монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави 1648—1721 рр. К., 2009; Трофимук О. Пилип Орлик: гетьман в еміграції, бароковий поет, автор першої Конституції. Львів, 2008; Україна — Швеція: на перехрестях історії (XVII—XVIII ст.). К., 2008; Соболь В. Доба І. Мазепи в діаріуші Пилипа Орлика. В кн.: Іван Мазепа та його доба: історія, культура, національна пам’ять. К., 2008. Т.В. Чухліб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Орлик Пилип Степанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
