ОРДИНСЬКИЙ ВИХІД — рус. назва данини, яку в 13—15 ст. щорічно сплачували на користь ханів Золотої Орди землі, що зберігали внутр. самоуправління. О.в. складався із грошових і натуральних стягнень, а також рабів. Його розмір невідомий, але він узгоджувався між рус. князями та золотоординськими ханами. Зокрема, у Галицько-Волинському князівстві О.в. збирали Романовичі. Від ординського уряду збиранням О.в. початково відали улусні даруги (посадовці високого рангу, у компетенцію яких входив збір податків), але досить скоро значного поширення набула практика відкупів, що зосередилася в руках мусульман. Після розпаду Золотої Орди спадкоємцями О.в. стали крим. хани. Термін «вихід» є калькою з араб. «харадж» (данина), яке походить від дієслова «хараджа» (виходити).
630 ОРДИНЩИНА
Літ.: Насонов А.Н. Монголы и Русь: История татарской политики на Руси. М.—Л., 1940; Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. К., 1998; Кузьмин А. «Со всякие деревни по полтине...»: О размерах дани в Орду. «Родина», 2003, № 11. О.І. Галенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОРДИНСЬКИЙ ВИХІД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
