ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО Іван Володимирович (31.08.1881— 08.09.1962) — визначний військ. діяч, генерал-поручник Армії УНР. Брат М.Омеляновича-Павленка. Н. в Тифліській губ. (нині територія Грузії). Походив зі старовинного козац. роду, 1912 до власного прізвища «Павленко» додав родове «Омелянович» і став називатися ОмеляновичПавленко. Закінчив Єлизаветградське кавалерійс. уч-ще (1901), Офіцерську кавалерійс. школу (1911). Учасник російсько-японської війни 1904—1905 та Першої світової війни, полковник, командир гусарського полку. 1917 українізував свій 8-й Лубенський гусарський полк, який у грудні отримав назву 2-й кінно-козачий Лубенський ім. гетьмана Сагайдачного полк. У період Української Держави — командир Лубенського Сердюцького кінно-козачого полку, отаман Харків. (Слобідського) козац. коша. Підтримав протигетьманське повстання 1918 Директорії Української Народної Республіки. У грудні 1918 — лютому 1919 — офіцер штабу Української Галицької армії, командир групи «Наварія», що вела бої з поляками під Львовом. Улітку 1919 призначений інспектором кавалерії Армії Української Народної Республіки. З липня 1920 — командир Окремої
І.В. ОмеляновичПавленко.
596 ОМЕЛЯНОВИЧ
кінної д-зії, генерал-хорунжий. З грудня 1920 перебував у Каліському таборі інтернованих вояків Армії УНР (Польща). Згодом переїхав до Чехословаччини. У червні 1941 сформував і очолив окремий укр. відділ у складі вермахту, який виконував функції міської поліції в Білій Церкві. На поч. 1942 відділ реорганізований у 109-й батальйон допоміжної поліції у Вінниці, брав участь у боях проти партизан. 1944 перебрався до Німеччини, згодом — до США. П. у м. Чикаго (США). Літ.: Омелянович-Павленко М. На Україні 1917—1918 рр. Прага, 1935; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). К., 2007. А.О. Буравченков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО ІВАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
