ОЛЕШКІВСЬКА СІЧ — адм. і військ. центр запороз. козацтва від, імовірно, 1711 до 1728. Заснована козаками на чолі з отаманом Я.Богушем у межах Кримського ханату в урочищі Олешки (на сх. околиці сучасного м. Цюрупинськ) після зруйнування царськими військами 1709 Чортомлицької Січі та короткочасного перебування низовиків кошем на р. Кам’янка (поблизу нинішнього с. Милове Бериславського р-ну Херсон. обл.; див. Кам’янська Січ). Позбавлені права споруджувати тут військ. укріплення і мати гармати, козаки виявилися практично беззахисними перед крим. можновладцями. Їх примушували сплачувати всілякі побори на хана, виконувати важкі роботи на Перекопській лінії, брати участь у грабіжницьких нападах крим. татар на укр. та рос. землі, козаків забирали в полон й убивали, обмежували в заняттях промислами та торгівлею. За Прутським трактатом 1711 і договором між Рос. д-вою та Османською імперією 1713 запорожців держ. кордоном відмежували від України, внаслідок чого вони майже втратили можливість кількісно поповнювати свій склад за рахунок збіглих людей. Неодноразові звернення низовиків до царського і гетьманського урядів із проханням офіційно повернутися на Запорожжя не мали позитивних наслідків. 1714 Олешки залишили 3,5 сотні козаків
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЕШКІВСЬКА СІЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
