ОЛЕКСАНДР ДОБРИЙ (між 1375—80 — 01.01.1432) — господар Молдавського князівства (червень 1400 — 1 січня 1432) з династії Мушатинів, внук Костя Мушата, син Романа I Мушата (1392—94) та княгині Анастасії. Названий «Добрим» уже по смерті, після правління, яке відзначалося політ. стабільністю, екон. та культ. прогресом Молдови. Уладнав реліг. конфлікт із Константинопольським патріархатом, який після цього визнав митрополію Молдови (1401), а потім забезпечив добрі відносини із сусідами, прийнявши політ. сюзеренітет польського короля та заключаючи відповідні договори (1402; 1404; 1407; присяга 1415). У рамках договорів підтримав поляків у боях проти Тевтонського ордену (Грюнвальдська битва
572 ОЛЕКСАНДР
Знак у вигляді хреста до ордена св. князя Олександра Невського. Російська імперія, 1820—1830-ті роки.
1410; битва при Марієнбурзі 1422), проти Угорщини (1417). 1426 О.Д. відібрав дунайську фортецю Кілія у валахів. Претендуючи за надані грошові позики (1388 та ін.) на Покуття, увійшов 1430 в антипольс. коаліцію вел. кн. литов. Свидригайла (Велике князівство Литовське, Угорщина, Молдова), спустошив Галич та Снятин, але 1431 зазнав поразки від поляків з татарами і 1432 упокорився, отримавши в лен Шипинську землю. За час свого правління О.Д. удосконалив судочинство, зміцнив православ’я, провів фінансову та адм. реформи. Розділив Молдову, яка простягалася від полонини Карпат до берега Чорного моря, включаючи примор. район Параталасія із Білгородом (нині м. Білгород-Дністровський), на пн. (Верхню) та пд. (Долішну) частини, які містили і волості із двірниками (суддями). Для поліпшення обороноздатності укріпив фортеці: Сучава, Нямц, Роман, Шкейя, Хотин, Тігіна (див. Тягиня), Білгород, Кілія. Пиркалаб (комендант) Хотина регулював відносини з поляками. Контролюючи не лише львівський та кам’янецький торгові шляхи, а й Білгород, наладив екон. життя Молдови за допомогою мит, митниць, торг. привілеїв львівським (8 жовтня 1408), трансильванським купцям; ярмарків «на валаських умовах». Завдяки примиренню з Константиноп. патріархатом організував 2 єпископства: пн. земель з центром у Радівцях та пд. земель з центром у Романі; проявляв віротерпимість — дозволив катол. єпископу кам’яну церкву в Байї, вірм. церкву в Сучаві. Переніс у Сучаву мощі св. Іоанна Нового (1415), закатованого в Білгороді. П. у м. Сучава, похований у монастирі Бистриця. Літ.: Nistor I. Alexandru-cel-Bun (cu ocaziunea aniversarii de 500 ani dela moartea lui). CernauЫi, 1932; Moisil C. Monetele Rom>niei. В кн.: Enciclopedia Rom>niei persoan| moral| Хi juridic| sub augustul patronaj al majest|tii sale regelui Carol II, vol. 1. BucureХti, 1938; История Молдавской ССР, т. 1. Кишинев, 1960; SacerdoЫeanu A. Desc|lec|tori de Ыar|, d|t|tori de legi Хi datini. «Magazin istoric», an 2, nr. 12 (21), 1968; История Молдавской ССР с древнейших времен до наших дней. Кишинев, 1982; История Молдавской ССР, т. 1: Образование Молдавского госу-
дарства. Кишинев, 1987; Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові в кінці 14 — першій третині 19 ст. Чернівці, 1997; Satco E. Enciclopedia Bucovinei, vol. 2. Suceava, 2004. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЕКСАНДР ДОБРИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
