«НОРМАЛІЗАЦІЯ» — спроба полагодження українсько-польс. відносин у Галичині 1935—38. Започаткована угодою між Українським національно-демократичним об’єднанням (УНДО) та польс. урядом 1935. Зміну політики УНДО спричинили: поступова ліквідація демократ. парламентарного ладу в Польщі, що звело нанівець можливість ефективної легальної опозиції; тиск з боку укр. кооп. руху, який потребував політ. стабільності для успішного господарювання, антиукр. терор у СРСР, польсько-нім. зближення. Попереднє порозуміння було досягнуте на зустрічі міністра внутр. справ М.Зиндрама-Косцялковського з В.Мудрим, Ос.Луцьким і В.Целевичем 29 травня 1935. УНДО уклало виборчу угоду з Безпартійним блоком співпраці з урядом, до якої приєдналася також Укр. нар. обнова (УНО). На виборах 1935 і 1938 галицькі українці одержали 14 місць у сеймі (УНДО — 13, УНО — 1) і 5 у сенаті (УНДО — 4; УНО — 1). Українська парламентська репрезентація голосувала за т. зв. держ. конечності (держ. бюджет, військ. законопроекти тощо). Водночас урядові були представлені 18 постулатів,
що передбачали припинення колонізації сх. земель поляками, гарантії прав укр. мови в держ. установах, публічних інституціях і самоврядуванні, відновлення держ. шкіл з укр. мовою навчання, заснування укр. ун-ту, амністію для політ. в’язнів, скасування концтабору в Березі Картузькій тощо. Уряд зробив певні кроки назустріч українцям: нового голову УНДО В.Мудрого обрали віце-маршалком сейму, А.Горбачевського — віце-маршалком сенату; була оголошена амністія, деякі укр. інституції одержали урядові субсидії, було дозволено вживати термін «український» поряд з «руський» та «русинський». Проте більшість укр. постулатів не була виконана, а становище українців у багатьох сферах діяльності продовжувало погіршуватися. Проти «Н.» виступила більшість укр. партій, її піддала критиці опозиція в УНДО (Д.Левицький, В.Кузьмович, І.Кедрин-Рудницький, Ос.Луцький та ін.), що гуртувалася довкола газ. «Діло» (1937 укр. політ. групи, опозиційні до «Н.», утворили Контактний к-т). Від 1937 уряд започаткував новий курс нац. політики, який означав кінець угоди з укр. політ. елітою. Ці обставини, а також зміни в міжнар. ситуації (активізація воєнних приготувань Німеччини, справа Карпатської України) спонукали УНДО зайняти жорсткішу позицію. У грудні 1938 Укр. парламентська репрезентація внесла «Проект конституційного закону Галицько-Волинської землі», що передбачав надання автономії Західній Україні. Відхилення законопроекту стало приводом для переходу УНДО в опозицію і остаточної відмови від «нормалізації». Літ.: Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowos`ciowej rzd\w polskich w latach 1921—1939. Wroclaw, 1979; Швагуляк М. Маловідома сторінка політичного життя Західної України передодня Другої світової війни (З історії Контактного Комітету: 1937—1939 роки). «ЗНТШ» (Львів), 1994, т. 228; Довідник з історії України, т. 2. К., 1995; Szumi»o M. UkraiЅska reprezentacja parlamenta w Sejmie i Senacie RP 1928—1939. Warszawa, 2007; Федевич К.К. Галицькі українці у Польщі. 1920— 1939 рр. (Інтеграція галицьких українців до Польської держави у 1920— 1930-ті рр.). К., 2009. О.Ю. Зайцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««НОРМАЛІЗАЦІЯ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
