НОВИЦЬКИЙ Григорій Ілліч (р. н. невід. — п. після 1727) — укр. етнограф 18 ст., місіонер. Свояк П.Орлика. Навч. в Київ. академії, де був префектом конгрегації. Охочекомонний полковник. Резидент І.Мазепи до Польщі. Приєднався до гетьмана під час швед. кампанії, за що 1712 засланий до Тобольська. Разом з ін. засланим мазепинцем І.Перевицьким супроводжував митрополита, українця за походженням, Філофея Лещинського в його місіонерських поїздках до остяків (ханти) та вогулів (мансі). Вони наглядали, як виконують християн. обряди новохрещені. Мавши «чудову для свого часу освіту» (Л.Майков), перший написав працю про хантів «Краткое описание о народе остяцком» (1715), в якій дослідив їхні звичаї та обряди. Ханти, супротивники хрещення, його вбили. Тв.: Краткое описание о народе остяцком. Новосибирск, 1941. Літ.: Известия Русского географического общества, 1875, т. 11, вип. 1 (Л.Н. Майков); «Природа и охота», 1878, № 2 (Поляков); «Киевская старина», 1885, март (Н.Ф. Сумцов); Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912; Возняк М.. Три документи до історії Руїни. «Україна», 1914, кн. 3; Харлампович К. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь, т. 1. Казань, 1914. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Новицький Григорій Ілліч» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
