НЕХВОРОЩАНСЬКИЙ МОНАСТИР УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
НЕХВОРОЩАНСЬКИЙ МОНАСТИР УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ — правосл. чол. монастир, заснований у 2-й пол. 17 ст. на березі р. Оріль, біля р. Нехвороща. Його виникнення пов’язане, очевидно, із заснуванням переселенцями-втікачами з Поділля 1674 р. м-ка Нехвороща, яке розташов. на протилежному березі Орелі (нині Новосанжарівського р-ну Полтав. обл.). Монастир розташов. в межах Орільської паланки Вольностей Війська Запорозького низового, підлягав юрисдикції січового храму Покрови Пресвятої Богородиці, тому називався також «Військовим» та «Заорільським». Тут були шпиталь, козац. цвинтар, де, зокрема, був похований Павло Козелецький — кошовий отаман 1747. Про міцні зв’язки монастиря із Запорозькою Січчю свідчить також «Синодик» (1714), у котрий вписано низку запороз. родів. Монастир мав власні маєтності (слободу недалеко від мона-
стиря, хутір, луки тощо), навіть підданих, через яких виникали конфлікти і з Кошем Запорозької Січі, котрий вважав їх вільними, і з нехворощанським сотником. Після 1709 за ігуменства Феодосія Нестеровича з-під Царичанки до Нехворощанського монастиря перенесені дерев’яна соборна Свято-Успенська церква і трапезна Свято-Микільської церкви. Свято-Успенську церкву перенесено до с. Чернетчина, а трапезну — до с. Гупалівка. Унаслідок секуляризаційної політики рос. імп. Катерини II монастир занепав. У 1920-х рр. його будівлі були знищені. Літ.: Архів Коша Нової Запорозької Січі: Опис справ: 1713—1776. К., 1994; Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів: 1734—1775, т. 1. К., 1998. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕХВОРОЩАНСЬКИЙ МОНАСТИР УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
