НЕМЕТТІ Едвард Карлович — один із промисловців Наддніпрянської України 2-ї пол. 19 ст., професор фармакології Київ. ун-ту, за політ. уподобаннями — консерватор. Походив з обрусілої австро-угор. родини. Навч. в Москві та Санкт-Петербурзі. Від серед. 80-х 19 ст. — власник склодувної мануфактури в с-щі Деміївка, на Київщині, яка перетворилася на досить великий з-д. Він постачав готову продукцію (гол. чином — пляшки) для більшості підпр-в харчо-смакової галузі Київ., Подільської, Волин., Полтав. та Черніг. губерній. Згодом Н. розширив сферу ініціативи, вдавшись до виготовлення мінеральних напоїв. Всі підпр-ва цього промисловця після жовтня 1917 були ліквідовані. П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі. Літ.: Мозговой В.Г. Сборник сведений по Киевской губернии. К., 1887; Cтруц Н.П. Киевская губерния и город Киев. К., 1907; Статистичноекономічний довідник Київщини: 1927—1928. К., 1928. О.М. Машкін.
лізничного транспорту в Україні. Закінчив Моск. ін-т інженерів шляхів сполучення, від 1871 — на службі в мін-ві шляхів сполучення Рос. імперії. Працював на Тамбовсько-Саратовській, Рязансько-Козловській та Сизрансько-В’яземській залізницях. 1896 був призначений начальником збиткової Пд.-Зх. залізниці. Свої зусилля спрямував на тех. модернізацію залізниці та на якісну підготовку власних кадрів, заснував школу для дітей залізничників у Києві, а також тех. уч-ща в Києві й Одесі. Керував спорудженням ділянки залізниці Київ—Ковель. Його іменем та прізвищем було названо 2 залізничні станції, що своєю появою на світ як населені пункти були зобов’язані спорудженню залізниці (Клавдієво, Немешаєво). При ньому була відчутно збільшена прибутковість Пд.-Зх. залізниці, встановлене безперевантажувальне сполучення з австрійс. залізницею. В травні 1905 отримав громадянській чин таємного радника. 1905—06 — міністр шляхів сполучення Рос. імперії. Після відставки 1906 повернувся на посаду начальника Пд.-Зх. залізниці. Від 1912 — член Держ. ради Рос. імперії. У вересні 1914 призначений начальником Галицьких залізниць, мережа яких при ньому збільшилася з 400 до 1400 верст. Після 1917 відсторонений від роботи на залізниці. З 1923 — член правління Жовтневої залізниці. П. у м. Ленінград (нині м. Санкт-Петербург). Літ.: Шилов Д.Н. Государственные деятели Российской империи. Главы высших центральных учреждений (1802—1917). СПб., 2002. Г.Г. Єфіменко.
шість з них мало відрізнялися від заможних селян і перебували в залежності від великих та середніх землевласників. Упродовж 18—19 ст. більшість Н. Закарпаття мадяризувалися; 2) на Буковині і в Молдові в 16—17 ст. «немешами» називали привілейованих землевласників, що займали проміжне становище між селянами і боярами. Н. не виконували сел. повинностей, на відміну від бояр сплачували податок державі. Літ.: Лелекач М. Руська шляхта на Підкарпатській Русі. В кн.: Підкарпатська Русь. Ужгород, 1936. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕМЕТТІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
