НЕКРАСОВ Віктор Платонович (17(04).06.1911— 03.09.1987) — письменник, публіцист, журналіст, громад. діяч. Н. в м. Київ, походив із сім’ї інтелігентів. Раннє дитинство (1911—15) Н. пройшло в Парижі та Швейцарії. Навч. в залізнично-буд. технікумі, 1930—36 — на архіт. ф-ті Київ. буд. ін-ту. Захопився літературою, 1932 почав друкуватися; відвідував літ. студію при Спілці рад. письменників України. Його дипломний проект будинку міського б-ки був оцінений на «задовільно» за конструктивізм. 1937 навч. в театральній студії при Київ. театрі рос. драми. Як театральний художник і актор працював у периферійних театрах Владивостока, Кірова і Ростова, звідки пішов на фронт. Пройшов усю війну; у Сталінграді (нині м. Волгоград, РФ) був лейтенантом саперів, потім — командиром батальйону. Двічі тяжко поранений (на Курській дузі і в Польщі). Мав бойові нагороди. 1944 в госпіталі почав писати роман «В окопах Сталінграда», за який 1947 отримав Сталінську премію і всенар. визнання. Працював у Києві на журналістській роботі, деякий час пробув заст. голови Спілки письменників України О.Корнійчука. Повісті Н. «В родном городе» и «Кира Георгиевна» (1959) про повоєнну дійсність накликали звинувачення автора в деге-
роїзації рад. людини і рад. життя. Збірки нарисів про подорожі до Зх. Європи і США («По обе стороны океана», 1962, та ін.) були різко засуджені офіц. критикою за відсутність у них «образу ворога». 1963 почалося тотальне цькування Н. як відступника від соціаліст. реалізму і «дьогтемаза» (М.Хрущов). У 1960—70-ті рр. виступав на захист укр. к-ри, проти антисемітизму і переслідувань дисидентів Росії та України, підписав відомий лист 139 діячів науки і мист-в України до кер-ва СРСР з приводу арештів і політ. переслідувань інакодумців. Після тривалої конфронтації з режимом 1971 був виключений зі Спілки письменників України, 1972 — з КПУ; позбавлений 1974 рад. громадянства, був змушений проти свого бажання назавжди виїхати до Швейцарії, а потім — до Франції. Був визначною постаттю серед рад. дисидентів, співредактором їхнього ж. «Континент». Працював на радіо «Свобода», написав кілька оригінальних за формою і змістом творів (спогади про Київ, книги про третю хвилю рад. еміграції, про Париж та про ФРН). Підтримував укр. національно-культ. і незалежницький рух. Лауреат премії ім. В.Короленка (1993, посмертно). П. у м. Париж, похований на кладовищі Сен-Женев’єв-де Буа. Лише до 1966 книги Н. були видані за кордоном 94 рази більш як 20 мовами. Архів Н. зберігається в ЦДАМЛМ (ф. 1185). 1990 в київ. Пасажі встановлено меморіальну дошку з барельєфним портретом В.Некрасова. Тв.: В окопах Сталинграда. М., 1946; В окопах Сталінграда. К., 1948, 1949, 1951, 1971; В рідному місті. К., 1954; Перше знайомство. К., 1958; Слова великие и простые («Поема про море» О. Довженка). «Искусство кино», 1959, № 5; Вася Конаков: Рассказы. М., 1961; Кира Георгиевна. М., 1962; По обидва боки океану. К., 1962; Вася Конаков: Оповідання. К., 1965; Вторая ночь: Рассказы. М., 1965; Месяц во Франции. М., 1965; Путешествия в разных измерениях. М., 1967; В жизни и в письмах: Рассказы с постскриптумами. Маленькие портреты. Чертова семерка. М., 1971; По обе стороны стены. Нью-Йорк, 1984; Маленькая печальная повесть: Проза разных лет. М., 1990; Написано карандашом: Повести, рассказы, путевые заметки. К., 1990; Три встречи: Рассказы. Письма. М., 1990; В са-
мых адских котлах побывал: Сборник повестей и рассказов, воспоминаний и писем. М., 1991; И жив остался... М., 1991; По обе стороны океана. Записки зеваки. Саперлипопет, или Если бы да кабы, да во рту росли грибы... М., 1991; «Кое-что из жизни»...: Неопубликованное. «Континент» (Париж), 1994, № 81; И всегда — человеком! (спогади про О. Твардовського). «Аврора», 1995, № 4; Из неопубликованного. «Дружба народов», 1995, № 3; Дом Турбиных. К., 1998; Сталін у піжамі: Уривок з повісті. «Робітнича газета», 1999, 24 листопада. Літ.: Серпилин Л. Сердечный и мужественный талант: К 50-летию В. Некрасова. «Советская Украина», 1961, № 6; Шалдій Д. «По обидва боки океану». «Визвольний шлях», 1963, № 9; Салганик Г. Окопы, которые не зарастают. В кн.: Русские писатели Украины: Литературные портреты. К., 1970; Конецкий В. Последняя встреча. «Огонек», 1988, № 35; Привалов К. «Это вам говорю из Парижа я...»: Встречи с В. Некрасовым. «Литературная газета», 1988, 31 августа; Бошко И. Стежки-дорожки, или встречи с Виктором Некрасовым. «Книжное обозрение», 1990, 21 декабря; Дзюба И. Не сдавшийся лжи. «Радуга», 1990, № 10; Лазарев Л.И. То, что запомнилось...: О Викторе Некрасове и Андрее Тарковском. М., 1990; Синявский А., Розанова М., Быков В. О Викторе Некрасове (из воспоминаний). «Знамя», 1990, № 5; Сурис Б. Сосед по фронту. «Нева», 1990, № 10; Холодний М. Окопи Віктора Некрасова. «Донбас», 1990, № 1; Штрихи к портрету Виктора Некрасова. «Радуга», 1990, № 2; Парнис А.Е. Как трудно быть русским писателем: К 80-летию Виктора Некрасова. «Независимая газета», 1991, 15 июня; Утевская П. Мозаика. «Радуга», 1991, № 2; Рохлин А. «Привязанность наша была взаимной». Там само, 1991, № 6; О Викторе Некрасове: Воспоминания (человек, воин, писатель). К., 1992; Брылин А. Ирбитская телеграмма Некрасову. «Урал», 1992, № 5; «Я просто хочу прийти і покласти квіти на братську могилу» в [Бабиному Яру]. «Архітектура України», 1992, № 1; Филиппов В.В. Виктор Некрасов: Штрихи к творческому портрету. «Русский язык за рубежом», 1993, № 5/6; Войнович В. Вика. «Вопросы литературы», 1993, вып. 4; Кипнис Г. Из Некрасовского Парижа. «Литературная газета», 1994, № 4; Дзюба І. «Я русский, а Украину люблю...». «Демократична Україна», 1996, 15 червня; Подопригора А. «Когда я вернусь...». «Зеркало недели», 1998, 25—31 июля; Кириченко Ю. Віктор Некрасов. Голос з чужини. В кн.: Кириченко Ю. Прощання з пасльоновим цвітом. Дніпропетровськ, 1999; Конончук И. Платоныч: Воспоминания о В. Некрасове. «Независимость», 1999, 6 февраля; Хандрос Б. Здравствуй, Вика! «Зеркало недели», 1999, 26 июня — 2 июля; Щукин А.Н. Самые знаменитые люди России, т. 2. М.,
1999; Абліцов В. Галактика «Україна». К., 2007; Полянкер О.Г. Той, що перейшов ріку. К., 2008; Трахтенберг И.М. Виктор Некрасов — трогательный портрет. В кн.: Трахтенберг И.М. Остановиться, оглядеться: Воспоминания. раздумья, портреты, кн. 1. К., 2008. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Некрасов Віктор Платонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
