НЕЖДАНОВА Антоніна Василівна (16(04).06.1873—26.06.1950) — рос. оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано). Герой Праці (1925). Професор (1943), д-р мистецтвознавства (1944). Н. в с. Крива Балка (нині в межах м. Одеса) в родині сільс. учителів. У дитинстві співала в церк. і сільс. хорах. Закінчила Моск. консерваторію (1902). Брала участь у Шевченківських вечорах у Москві (1908, 1911). Виступала з гастролями в Харкові та Одесі. Солістка Большого театру в Москві (1902—32). Партії: Антонида («Іван Сусанін» М.Глинки), Марфа, Волхова («Царська невістка», «Садко» М.Римського-Корсакова), Віолетта («Травіата» Дж.Верді), Ельза («Лоенгрін» Р.Вагнера), Тетяна («Євгеній Онєгін» П.Чайковського), Розіна («Севільський цирульник» Дж.Россіні) та ін. Співала разом з Л.Собіновим, Ф.Шаляпіним, Н.Обуховою та ін. 1912 з успіхом гастролювала в Парижі (театр «ГрандОпера»). Виконувала твори С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, К.Стеценка та ін., укр. нар. пісні. Від 1924 виступала на радіо. У 1930—40-х рр. — на пед. роботі. Від 1936 викладала в Оперній студії Большого театру, згодом — Оперно-драм. студії ім. К.Станіславського. Професор Моск. консерваторії (1943—45, 1947— 50), оперному класові якої 1951 присвоєно ім’я Н. Автор праць, присвячених М.Римському-Корсакову, С.Рахманінову, Л.Собінову та ін., а також спогадів. Лауреат Держ. премії СРСР (1943). Нагороджена 2-ма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора та ін. П. у м. Москва.
А.В. Нежданова у партії Віолетти в опері Дж. Верді «Травіата».
Ім’я Н. присвоєно Одеській консерваторії. 1951 в Москві відкрито музей-квартиру А.Нежданової. Тв.: Страницы жизни: Отрывки из воспоминаний. «Музыкальная жизнь», 1960, № 12; Из писем Неждановой к Н.С. Голованову (1920—1947). «Советская музыка», 1973, № 9. Літ.: Великая русская певица. «Театр», 1950, № 8; Львов М. А.В. Нежданова. М., 1952; Гринберг М. Из материалов о Неждановой. «Советская музыка», 1959, № 11; А.В. Нежданова: Материалы и исследования. М., 1967; Поляновский Г. А.В. Нежданова. М., 1976; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997; Воротнюк Г. «... Я домагалася того, чого хотіла» (А.В. Нежданова). «Голос України», 2003, 30 липня. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕЖДАНОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
