НЕВРЛИЙ Микола (Netvrlv MikulaС; н. 15.11.1916) — чеський і словац. філолог-славіст, літературознавець і публіцист. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, іноземний член НАН України (2003). Н. в м. Ростов-наДону (нині місто в РФ) в чеськоукр. сім’ї. Жив з родиною у Томаківці, Червонограді, Полтаві, Харкові та ін. містах України. 1933 разом з батьками реемігрував до Чехословаччини: жив спершу в Закарпатті, а пізніше — в Чехії і Словаччині. Під час Другої
світової війни навч. в нім. Карловому ун-ті та паралельно — в Українському вільному університеті в Празі, які закінчив 1945. Брав участь в оунівських похідних групах, у празькому повстанні проти німців. Після захисту 1950 дисертації зі славістики в Брненському ун-ті і до виходу на пенсію працював наук. співробітником Ін-ту світ. літератури Словац. АН у Братиславі. Дослідник історії укр. літератури, українсько-чеських, українсько-словац. й українсько-угор. літ. зв’язків. Автор понад 200 наук. й науково-популярних публікацій укр., чеською, словац., польс., угор. і нім. мовами, переважна більшість з яких присвячена історії укр. літератури, зокрема творчості Т.Шевченка, І.Франка, Марка Вовчка, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, Лесі Українки, В.Стефаника, П.Мирного, П.Тичини, О.Корнійчука, В.Сосюри та ін. (автор вступних статей до чеських й словац. видань їхніх творів). Дослідник укр. авангардної поезії 1920—30-х рр. та один із піонерів у дослідженні життя й творчості діячів укр. к-ри з числа міжвоєнної укр. еміграції в Чехословаччині, зокрема укр. поетів т. зв. празької школи: О.Олеся, Б.-І.Антонича, О.Ольжича, Є.Маланюка, Д.Фальківського, У.Самчука та ін., укладач їхньої антології («Муза любові й боротьби», 1994). Наук. редактор «Словацько-українського словника» П.Бунганича (Братислава, 1985). Праці: Безсмертний Шевченко. Братислава, 1954; Українська радянська поезія 20-х років: Огляд за стилями. Мікропортрети в художніх стилях і напрямах. К., 1991; Олександр Олесь: Життя і творчість. К., 1994; Даніель Крман. Подорожній щоденник (Itinerariym 1708—1709). Впорядкування, примітки, передмова. К., 1999; Минуле й сучасне. Збірник слов’янознавчих праць. К., 2009. Літ.: Мацинський І. Піонер чехословацької післявоєнної україністики. «Нове життя» (Пряшів), 1986, 28 листопада; Кочур Г., Моторний В. Неврлий Мікулаш. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995; Неврлі Микола. В кн.: Енциклопедія українознавства, т. 5. Львів, 1996; Абліцов В. Микулаш Неврлий: «чех з українським серцем». «Хроніка 2000» (К.), 1999, № 29—30. С.В. Віднянський.
лин. шляхтичем Валентином Негалевським 1581 з польськомовної версії социніанина М.Чеховича (вид. 1577 в Ракові). Знайдено в с. Хорошів на Волині й тому ще має назву Хорошівського. На полях Н.Є. збереглися примітки до тексту і передмови, залишені правосл. читачами, у т. ч. міщанина Леонтія Сидоровича, козака Гаврила Крутневича та ін. За їх свідченнями, переклад було здійснено в дусі социніан. Текст Н.Є. поділяється на глави і зачала. Рукопис належав б-ці Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, нині зберігається в НБУВ. Літ.: Левицкий О. Социнианство. «Киевская старина», 1882, № 5; Назаревский А.А. Язык Евангелия 1581 г. в переводе В. Негалевского. «Университетские известия» (К.), 1911, № 8; Огієнко І. Новий Завіт у перекладі на українську мову Валентина Негалевського. Тарнів, 1922. Л.Б. Пилявець.
чальних закладах військово-повітряних сил. П. у м. Київ. Тв.: В гвардейской семье. К., 1975. Літ.: Люди бессмертного подвига, кн. 2. М., 1975; Великая Отечественная война 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 2. М., 1988. Л.М. Хойнацька.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕВРЛИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
