НЕВЕ Ежен-Пій (Neveu EugPne Pie; 23.02.1877—17.10.1946) — діяч Римо-катол. церкви, єпископ (1926), глава Катол. церкви всіх обрядів на території СРСР (1926—46). Н. в м. Жіан (Франція) в сім’ї робітника. 1895 вступив до орієнтованого на екуменічну діяльність чернечого ордену асумпціоністів. Освіту здобув
які використовував для надання допомоги духовенству і віруючим. 1934 відвідав Францію й Італію, мав 2 аудієнції у Папи Римського Пія XI. 1936 знову поїхав до Франції на лікування, до Москви повернутися не зміг через відмову рад. сторони у видачі йому в’їзної візи. П. у м. Париж (Франція). Літ.: Бакулов А. Пи-Эжен Невё — свидетель трагедии. «Наука и религия», 1990, № 2—3; Rood W. Rom und Moskau: Der heilige Stuhl und Ru8land bzw. Die Sowjetunion von der Oktoberrevolution 1917 bis zum 1. Dezember 1989. Altenberge, 1993 (рос. пер. — Львів, 1995); Stehle H. Geheimdiplomatie im Vatikan: Die P@pste und die Kommunisten. Zhrich, 1993. Н.С. Рубльова.
Е.-П. Неве.
у катол. інтернаті і духовній семінарії в м. Орлеан (Франція). 1905 в м. Єрусалим був висвячений на священика і одержав призначення в Росію. З листопада 1906 працював у Санкт-Петербурзі душпастирем у притулку для дівчаток. З метою надання духовних послуг франц. і бельг. робітникам, які працювали на підпр-вах Донбасу, 1907 переведений до м. Дмитріївськ (нині м. Макіївка), одночасно обслуговував кілька парафій. З 1918 проповіді виголошував рос. мовою. 1923 подав до наркома закордонних справ УСРР Х.Раковського меморандум із пропозицією укласти дипломатичні відносини між СРСР і Апостольською столицею. Не раз інформував Апостольський престол про становище Катол. церкви в Україні і СРСР. 21 квітня 1926 в Москві був таємно від рад. властей висвячений на єпископа посланцем Папи Римського Пія XI єпископом М.д’Ербіньї, при цьому отримав повноваження керівника Катол. церкви в СРСР. В умовах здійснення рад. владою антиреліг. і антикатол. політики постійно перебував під наглядом і зазнавав переслідувань з боку органів держ. безпеки, свої обов’язки міг виконувати лише завдяки заступництву з боку франц. дипломатії. Унаслідок загрози депортації з СРСР 1932 переселився до приміщення посольства Франції в Москві, де отримав офіц. посаду бібліотекаря. Через дипломатичні канали підтримував зв’язки з Ватиканом і отримував кошти,
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕВЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
